Великий компроміс: пропагандистська роль Довженка під час Другої світової війни
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
Фільм про заробітчан «Гніздо горлиці» покажуть у Польщі, Німеччині та країнах Балтії
11.11.2016
Римма Зюбіна та Віталій Лінецький. Кадр із фільму «Гніздо горлиці».
У Києві 9 листопада відбувся прем’єрний показ фільму «Гніздо горлиці» режисера Тараса Ткаченка. Це спільний українсько-італійський проект за підтримки Державного агентства України з питань кіно.
«Гніздо горлиці» — цьогорічний переможець Одеського кінофестивалю як найкращий повнометражний фільм. Із 10 листопада картина виходить у широкий український прокат.
Генуя і Вижниця
До цього творча група вже представила стрічку у Чернівцях, Ужгороді, Запоріжжі, Дніпрі й ще кількох містах. Промотур завершиться показами у Маріуполі та Сіверськодонецьку.
Римма Зюбіна, виконавиця головної ролі, так описала свій графік останніх тижнів : «Приїхала поїздом у Київ о 6.05, мала можливість на 10 хвилин заїхати додому, всіх поцьомати, алe жоднe таксі швидко нe приїхало. О 7.15 — інший поізд. Залишилась на вокзалі…»
Глядач у «Гнізді горлиці» бачить контраст красивого італійського міста і практично злиднів буковинського прикарпатського села (щоправда, за гроші, зароблені дружиною в Італії, господар звів новий будинок, куди періодично заселяє туристів, які однак мають користуватися туалетом на вулиці).
Ще контраст того, як в Італії й Україні виражають почуття чоловіки й жінки. Непідробні переживання жінки та її доньки-студентки, коли вони завагітніли, не бажаючи того. (А для чоловіків — і мужа, й батька, ще й сусіда — найперше питання: курви вони чи ні?).
За сюжетом, Дарина з села (яке знімали у Вижниці Чернівецької області) поїхала на заробітки до Італії, зрозуміло, через два роки додому повернулася зовсім іншою жінкою, з іншим баченням життя: стосунків, комфорту, взаємин, пріоритетів.
Знімали і в італійській Генуї, в якій дуже потужна українська громада, що неабияк допомагала творчій групі.
Фільм — це історія не лише однієї жінки. Ця картина про те, як гірко українцям даються закордонні гроші та як руйнуються українські родини.
І про те, чи можна засуджувати прагнення до кращого життя, якщо у напівзлиденній Україні залишилися рідні: роботящий чоловік-п’яничка і донька?!
Головні ролі у фільмі зіграли Римма Зюбіна, Віталій Лінецький, для якого ця роль стала однією з останніх, Микола Боклан, Наталія Васько, а також італійські актори Мауро Чіпріані, Ліна Бернарді.
Музику до фільму написав італійський композитор Стефано Лентіні.
Актриса Римма Зюбіна каже, що почула вже чимало схожих історій від глядачів: як хтось за кордон не поїхав, бо обрав родину, а в якійсь сім’ї за схожої ситуації повісився чоловік.
Щодо коментарів загалом, то зауважила: «Я все сказала у фільмі».
Зюбіна спеціально до цієї ролі не готувалася, бо те, що переживає її героїня — кохання, зраду, відчай, має місце і в її житті, зрештою як і в житті кожної жінки.
Наталія Васько побачила фільм однією з останніх. Каже, спочатку хвилювалася, бо серед глядачів було багато молоді, проте «свята тиша», що зрештою запанувала в залі, і стала для неї свідченням того, як фільм сприйняли.
Заробітчанство від безвиході в українських селах
За різними даними, з нашої країни виїхало понад 5 мільйонів людей, тобто кожен десятий українець, кожен третій працездатний громадянин нашої держави.
За статистикою, 35 відсотків наших земляків хочуть полишити країну назавжди, 40 відсотків прагнуть виїхати на заробітки. І насправді проблема заробітчан — не лише українська.
Як зауважив режисер фільму Тарас Ткаченко, італійці досі їдуть на заробітки до Штатів, Британії, поляки їздять до Німеччини.
«Я свідомий того, що нікого не застережу від заробітчанства за кордоном, це неможливо. Єдине — може, хтось задумається, перш ніж їхати, — що вони там здобудуть, а що втратять», — каже Тарас Ткаченко.
Задумалися б ще наші можновладці, як створити умови в українських селах і містах, щоб людям була робота й нормальне життя, а не побиті емальовані кружки біля джерела обабіч дороги й подібні — у домашньому вжитку!..
Прокоментував режисер і кінцівку фільму. Оскільки сценарій довелося переписувати після смерті Віталія Лінецького, щоб залишити всі відзняті з актором кадри, від початкової ідеї довелося відмовитися.
За задумом, останнім акордом фільму мало бути весілля дочки Дарини — Мирослави, втім, зрештою завершується стрічка такими собі трьома крапками.
«У цього фільму два режисери — я і життя, або Господь Бог, — так прокоментував Тарас Ткаченко всі ті зміни, що їх зазнав фільм у процесі створення. — Проте, думаю, все вийшло так, як і має бути».
Любов із першого погляду і проекти найближчих трьох років
Італійські представники творчої групи зосталися задоволені роботою з українською командою.
Актор Мауро Чіпріані назвав знайомство з українцями «любов’ю з першого погляду», а ще зауважив: практично щодня бачить таких людей, як героїня фільму, у своєму місті.
Також багато українців працює в його друзів. Актор каже: раніше не особливо помічав їхніх облич, натомість тепер розуміє, що за всіма цими людьми — велика особиста драма.
Не з чуток знає про заробітчанство і один із копродюсерів фільму — італієць Фабіо Канепа.
Свого часу він теж шукав кращої долі за кордоном — поїхав до Британії, і саме його «особиста пристрасть», за словами Тараса Ткаченка, дозволила творчій групі вижити в практично нестерпних умовах.
Бо ж зйомки фільму припали на падіння курсу вітчизняної валюти, і бюджет стрічки зменшувався катастрофічно.
Приємні спогади від співпраці з італійцями залишилися і в Римми Зюбіної.
Італійці, за словами актриси, не мають нічого того, що було в російських примхливих колег, з якими не раз працювала на знімальному майданчику.
Не мали проблем і з порозумінням, хоча й розмовляли різними мовами. Щодо запитання про італійську в кадрі, сказала: якби треба було заговорити китайською — заговорила б, бо того вимагає професія.
Сподівання на подальшу українсько-італійську співпрацю висловив італійський продюсер Фабіо Канепа: «Маю надію, що з’являться нові проекти. Це була перша технічна копродукція Італії та України.
Думаю, що цей проект приведе до підписання повноцінної копродукційної угоди між Італією та Україною. І нові проекти з’являться вже за найближчі три роки».
Стрічку «Гніздо горлиці» покажуть у понад 100 кінотеатрах України, побачить її й італійський глядач.
Також фільм не припиняє активного кінофестивального життя, наступні майданчики — у Німеччині, країнах Балтії, Польщі.
