Ще не Юріїв день

Тенденція до вручення ключових портфелів близьким до Президента країни особам починає насторожувати. Друге за значимістю крісло — Прем’єр-міністра України — відійшло креатурі Петра Порошенка та представнику одного з ним «вінницького клану» Володимиру Гройсману. Посаду голови Нацбанку обіймає Валерія Гонтарєва — давня (іще по банку «Мрія») соратниця та бізнес-партнер Петра Олексійовича. Намір віддати керівництво Генеральною прокуратурою голові фракції БПП Юрію Луценку виглядає зайвим підтвердженням того, що Президент намагається не лише вибудувати під себе виконавчу вертикаль, а й здобути повний контроль над силовими органами. Втім призначення Луценка виглядає на сьогодні доволі проблематичним.

Обійти закон. Метод Кубіва

Гіпотетичному призначенню Юрія Луценка наразі заважає один момент: претендент не має обумовленого законом юридичного досвіду. Що робить у таких випадках влада, котра не бачить перешкод на шляху до поставленої цілі? Міняє закон замість того, аби змінити кандидата. Або принаймні намагається це зробити. Колишній депутат ВР (а нині віце-прем’єр) Степан Кубів встиг внести законопроект, яким пропонується встановити нову шкалу вимог до претендента на посаду Генерального прокурора.

Згідно з цим документом, із чинного законодавства випаровується вимога щодо десятирiчного досвіду роботи кандидата в галузі права. Закон, виписаний «під Луценка», не надто припав до душі колегам Кубіва по парламенту. Зокрема, його розкритикував представник «Самопомочі» Єгор Соболєв, котрий вважає неприпустимою відсутність у майбутнього Генпрокурора юридичної освіти та попереднього бекграунда, пов’язаного із роботою в структурах ГПУ.

«У багатьох міністерствах потрібні нові люди, у яких може не бути знань, але потрібні принципи. Втім Генеральний прокурор повинен бути правником: його просто будуть дурити, там суперспеціалісти з обману», — зазначив депутат. Соболєв вважає, що не можна призначати на посаду Генпрокурора Юрія Луценка, оскільки «друзі Президента» тільки будуть прикривати «топ-корупцію» в Україні. Нардеп запропонував прийняти альтернативний законопроект, який передбачає відбір на посаду Генпрокурора за результатами конкурсу.

Але до конкурсу наразі ще досить далеко. Свій законопроект Степан Кубів відкликав — принаймні про це свідчить інформація на сайті Верховної Ради. Проте зміни до законодавства, що регулює діяльність Генпрокуратури, все ж розглянути планують. Про це повідомляє нардеп від БПП Сергій Лещенко, посилаючись на слова колеги Ігоря Гриніва, який перед учорашнім пленарним засіданням заанонсував реєстрацію нового законопроекту.

До речі, сам Лещенко також бачить себе гідним претендентом на посаду Генерального прокурора. Навіть попри брак досвіду та відповідної освіти. На думку Лещенка, у нього є якості, які роблять його гідним претендентом на це крісло — «нульова терпимість до корупції» є у числі цих якостей, що дозволяє Лещенку стати справжнім борцем зі злочинністю в Україні.

Але слід зазначити, що й Юрій Луценко про себе не гіршої думки. «Я сказав — не хочу, але я готовий», — так передає Луценко свою відповідь на запитання, чи погодиться він балотуватися у генеральні прокурори, якщо «під нього» буде змінене законодавство. На цю тему Луценко мав розмову з Президентом, котрий активно лобіює його призначення.

Фактор Яценюка

При голосуванні за призначення Генерального прокурора (ким би він, врешті-решт, не був) Блоку Порошенка знадобляться голоси «Народного фронту», причому у максимальній кількості. Інакше переформатована парламентська більшість (доволі умовна на даний момент) не проведе через сесійну залу це рішення. Однак «НФ» має отримати щось натомість — іншими методами українська політика не робиться.

Подейкували, що для балансу інтересів «Народний фронт» вимагатиме призначення на посаду першого заступника Генпрокурора Наталію Севостьянову, нинішнього «зама» міністра юстиції. Втім альтернативна версія розвитку подій говорить, що Севостьянову «фронтовики» висуватимуть на Генерального прокурора. Хай там як, а торги, очевидно, тривають. Фракції «Народного фронту» необхідно за всяку ціну убезпечити свого лідера Арсенія Яценюка від ймовірного кримінального переслідування.

Поки що заклик притягнути екс-Прем’єра до відповідальності за корупцію та розкрадання державних коштів прозвучав лише з вуст Юлії Тимошенко. Як уже повідомляла «УМ», лідерка «Батьківщини» вимагає повного аудиту діяльності Арсенія Яценюка на посаді голови уряду та створення незалежної слідчої комісії (без представників «урядових структур»), котра зайнялася би подібною перевіркою.

Раніше, щоправда, одне кримінальне провадження щодо Яценюка вже було «запущено» в роботу. Ідеться про підозру в отриманні Яценюком хабара у розмірі 3 мільйонів доларів за призначення Володимира Іщука директором Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення. Наразі розслідування щодо цього перебуває у «підвішеному» стані, а втім, є відомості, що терміни вивчення цієї справи Генпрокуратурою було пролонговано.

«Хочу звернутися з вимогою до Генеральної прокуратури негайно закрити це кримінальне провадження, тому що воно було відкрито рік тому. За цей час не відбулося жодної процесуальної дії, а це означає, що там немає ознак злочину. В даному випадку, за чинним законодавством, повинно бути відкрито провадження проти заявника за завідомо неправдиві відомості, які порочать честь і гідність особи публічного державного діяча», — заявляє депутат «Народного фронту» Дмитро Сторожук. За словами Сторожука, він і його колеги наполягатимуть також на тому, щоб у стінах ГПУ була проведена перевірка «щодо тих слідчих, які досі не закрили це кримінальне провадження». Зрозуміло, що наразі Арсеній Яценюк переживає хіба що легкий переляк, але те, чи візьмуться за нього «по-справжньому», залежить суто від традиційних українських «договорняків».

У будь-якому разі, «Народному фронту» краще мати в особі Генпрокурора «свою» людину. Проблема лише в тому, що Блок Порошенка хоче того самого. І поки вони між собою не порозуміються, жодні діячі з «нульовою толерантністю до корупції» не проб’ються у керівне крісло. Отже, залишається тільки чекати. І виборцю, і іншим претендентам на посаду Генерального, котрі сподіваються, що Фортуна все-таки повернеться до них обличчям.

Серед таких претендентів (альтернативних Луценку) — теперішній «в.о.» Генерального прокурора Юрій Севрук, донецький «губернатор» Павло Жебрівський (обидва є досить наближеними до Президента Порошенка), а також військовий прокурор Анатолій Матіос. Усі вони наразі чекають на лаві запасних гравців.