Не по нам Панама

15.04.2016
Минулий тиждень українське експертно-журналістське коло майже повністю присвятило «панамській справі» Порошенка. Сумнівалися та перевіряли, аналізували та робили припущення, відкидали емоції та гостро сперечалися. Навіть — із питань дотримання журналістських стандартів деякими ЗМІ у проведенні розслідування. Звісно, ще рано говорити про повне завершення справи з «панамськими паперами», та й, власне, сам викид такої кількості інформації про перших осіб світу має на меті «тривалі» цілі. Одна з них — це деофшоризація.

Прізвище українського Президента було названо серед інших політиків та бізнесменів, які користувалися послугами панамської юридичної компанії Mossack Fonseca. Але слід визнати, оприлюднені «кейси» відрізняються не тільки іменами фігурантів. Наприклад, президент Путін пов’язаний із двомільярдними офшорами свого товариша-віолончеліста Ролдугіна, прем’єр Великобританії Девід Кемерон причетний до офшорної компанії, що належала його покійному батькові. Хоча Кемерон і продав ці папери ще до вступу на посаду глави уряду країни в січні 2010 року. Петро Порошенко призначив Rothschild Trust довіреною особою щодо продажу активів корпорації «Рошен».

Власне, саме для передачі компанії в blind trust (довірчу власність) і потрібні були всі ці складні і багаторівневі кроки з утворенням компанії в іноземній юрисдикції. Слід зазначити, що офшорна Prime Asset Partners Ltd. була створена одразу після інавгурації Порошенка. Її завданням був продаж корпорації Рошен сторонньому продавцю. Чому британська юрисдикція? Для будь-якої іноземної компанії очевидно, що ніякі спори в українському суді ніхто не врегульовує. Зазвичай суперечки вирішують у Лондонському арбітражі.

Після створення нібито офшорної компанії було кілька варіантів. Перший варіант — дорого продати бізнес тим-таки росіянам. Але Порошенко був проти. Інші покупці були з Європи. Але пропонували купити бізнес за 10% від його справжньої вартості. Логічно, що компанія «Ротшильд» вирішила почекати з продажем. А щоб уникнути конфлікту інтересів, вирішили створити «сліпий траст». Це означає, що Порошенко повністю втрачає контроль над управлінням компанії, він не знає, куди витрачаються кошти, він навіть не знає, з чого компанія отримує прибуток. Але при цьому й корпорація продовжує сплачувати податки саме в Україні.

Трасти ж, як відомо, виникли в Англії і підкоряються англійському праву, а не українському. Більше того, новостворені офшорні компанії навіть не відкривали банківські рахунки і не здійснювали жодних фінансових операцій, чим розчарували критиків, які закидали несплату податків. Платити не було з чого. Сам «Рошен» лише за минулий рік заплатив у держбюджет майже 2 млрд. грн. податків і увійшов у двадцятку найбільших платників.

Смішно ловити Петра Порошенка на несплаті податків із неіснуючих операцій, зважаючи, що Президент є легальний мільярдер з тривалою історією прозорого декларування власних коштів. У 2015 році він задекларував 62,16 млн. грн. Усе це у відкритому доступі. Відтак, звинувачення у нібито приховуванні компанії, вартість акцій якої складає 1000 доларів (причому це не номінальна власність, а тільки заявлена), швидше, виглядає жартом, ніж дійсно серйозним звинуваченням, яке тягне на розслідування тимчасової слідчої комісії Верховної Ради. На тлі офшорних мільярдів Володимира Путіна це виглядає як невдалий жарт. Тим більше, коли головним «адептом» боротьби за чесні декларації стає політик, який забуває вказати у своїй довідці хоча б той, факт, що просто має Cadillac Escalade вартістю 9 млн. гривень. Не кажучи вже про джерела його походження.

З одного боку, слідчі комісії — традиційний інструмент українського парламенту для з’ясування обставин того чи іншого питання, що викликало суспільний інтерес. З іншого, для банальних кон’юнктурників це засіб отримання політичних дивідендів. Водночас, у погоні за рейтингами треба хоча б іноді дивитися під ноги та по сторонах. Адже, по-перше, комісія не знайде нічого нового, оскільки всі дані оприлюднені, а статки задекларовані. А от по-друге, під час розслідування будуть відкинуті емоційно-маніпулятивні припущення на кшталт того, що Президент «думав про свій бізнес в офшорах, поки гинули люди в Іловайську». Тоді, що не піде на руку популістам, може бути згадано про реальні кроки Президента з допомоги нашим воякам. Зокрема, про серйозну багатомільйонну особисту підтримку українських військових — лише низка проектів ЗСУ отримала від бізнесу родини Порошенків щонайменше 350 млн. гривень у вигляді благодійної допомоги. Тож декому з ініціаторів створення цієї комісії це може тільки вийти боком.

Так само не варто відкидати, що добровільне відсторонення Порошенка від управління власними бізнес-активами викликало підтримку з боку міжнародних партнерів. У Євросоюзі заявили, що не пов’язують панамський скандал персонально з Петром Порошенком, Україною та двосторонніми відносинами між Україною та ЄС. А представник Білого дому Джош Ернест підкреслив, що Порошенко продемонстрував готовність реалізувати повний спектр антикорупційних реформ і закликав продовжувати реформи в Україні. Слід нагадати, що ще до «панамагейту» — 21 березня — Національний банк України, а також фіскальні та антимонопольні відомства країни оголосили спільний план дій з «деофшоризації» українського бізнесу. За даними моніторингу організації «Глобальна фінансова законність», розташованої у Вашингтоні, з 2004 по 2013 рік нелегальні фінансові потоки «податкових гаваней» світу щорічно позбавляли Україну в середньому 11,6 мільярда доларів. У 2013 році ця цифра становила майже чверть держбюджету країни. І цей план позбавив сну багатьох резидентів нашої країни. Серед яких левова частка політбомонду, в деклараціях яких «миша повісилася». Адже далеко не всі звикли до прозорого декларування статків, як Порошенко.

«Панамагейт» визнаний представником ЄС в Україні Яном Томбінським «глобальною проблемою», отже, і потребує «глобального вирішення». Порошенко вже заявив, що готовий до жорстких кроків у проведенні процесу деофшоризації та запровадження прозорих правил для ведення бізнесу в Україні. Це стосується продовження судової, конституційної та податкової реформ, а також посилення антикорупційного законодавства в Україні. Водночас Порошенко вже доручив Мінфіну та Державній фіскальній службі забезпечити приєднання України до міжнародної міжвідомчої конвенції щодо забезпечення доступу України до рахунків нерезидентів. Після підписання цієї конвенції, а це може відбутися не пізніше 1 січня 2017 року, Україна автоматично отримуватиме інформацію з усього світу про рахунки, відкриті у будь-якому банку світу українськими резидентами. Тоді, незалежно від того, зареєстрована компанія в Україні чи за кордоном, якщо вона прямо чи опосередковано належить українському резидентові і якщо рівень оподаткування в цій країні вдвічі або більше нижчий, ніж ставка українських податків, податки потрібно буде сплатити в Україні. Це забезпечить збільшення надходжень до державного бюджету, створить прозорі та зрозумілі правила для бізнесу, щоб не робити злочинця з кожного, хто хоче і має законне право робити бізнес за кордоном.

Реформи в Україні — це тривалий процес. І дещо складніший, ніж водити корів під Верховною Радою. Однак якщо говорити про дійсне реформування, а не імітацію корисної діяльності, то іншого шляху, ніж довготривалий демонтаж старої, неповороткої, залізобетонної системи державного управління, яка повністю проникла в усі сфери життя суспільства, не існує. І такі сенсації, як «панамагейт», лише на нашому боці — оскільки демонструють, що країна рухається в правильному напрямку реформ разом з усім світом.

Юрій ЛІСНИЧИЙ,
директор Інституту аналізу та прогнозування