Циркуляр для «Дюймовочки»

Черкаський міський голова Анатолій Бондаренко нещодавно гучно заявив про те, що не потерпить поборів з батьків у школах та дитячих садках міста. Мовляв, на поточні ремонти та утримання навчальних закладів гроші є. І видав відповідне розпорядження «Про впорядкування фінансово-господарської діяльності загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів».

На одного школяра передбачено 300 грн., а на одного дитсадівця — 200 грн.

Уже є перші «жертви» такого циркуляра. За результатами перевірки виконання розпорядження міського очільника догану оголошено завідуючій яслами-садком №1 «Дюймовочка» Валентині Сальній. Саме до цього дитсадка пан Бондаренко раптово навідався і на дверях побачив оголошення про суми збору коштів з батьків, яке завідуюча зірвала на очах в обуреного мера.

«Навіщо ми тоді виділяли 9 млн. 700 тис. грн. на поточне утримання закладів освіти?!» — не на жарт сердився на нараді міський голова. І пообіцяв: якщо поїду в дитсадок і побачу ті списки, то поки дійду до міської ради, щоб того завідуючого не було на роботі. (Якщо все це міський голова повинен контролювати, то навіщо тоді департаменти? — напрошується саме собою супутнє питання).

Після «розносу» начальник управління освіти та гуманітарної політики Марина Бакланова провела нараду з керівниками навчальних закладів, а потім разом із заступником Ігорем Волошиним зібрала ще й прес-конференцію, на якій наголосили: гроші батькам не потрібно здавати, бо на канцтовари, мийні засоби і навіть на ремонти вони є. При цьому чиновники зазначили, що щоденно моніторять виконання розпорядження міського голови. А ще зізналися, що керівники закладів хоч і запевняють, що доводять інформацію до батьків, але ті не знають про нововведення.

А, скажімо, наприкінці минулого року влада виділила по 50 тис. грн. на кожну школу, нині на поточне утримання шкіл виділено 7 млн. грн., а садочків — більше 2 млн. грн. Це значить, наголошують у департаменті освіти, на одного школяра передбачено 300 грн., а на дитсадівця — 200 грн. Відтепер, обіцяють, інформацію про надходження коштів та їх використання оприлюднюватимуть на сайтах та на дошках оголошення у навчальних закладах, а керівники звітуватимуть про це кожні півроку. Вже названі телефони, куди можна скаржитися про побори. Незабаром буде запроваджена ще й «гаряча лінія».

Сім’я, що не донесла пачку прального порошку, — у списку божників

Багатьом нововведення міського голови до душі. Батьки радіють і вірять, що побори щезнуть, як весняний туман під ясним сонцем. Але чимало песимістів, котрі впевнені, зважаючи на стан української економіки, обіцяних державних грошей не вистачить і все повернеться на круги своя. Бо сенсаціям відведено короткий вік.

Як розповідає «УМ» черкащанин Сергій Поповиченко, у дитсадку, куди ходить їхній син Ваня, торік кожного місяця батьки здавали по 15 грн. Цьогоріч батьківский комітет групи, у якій 27 дітей, вирішив скласти список мийних засобів на кожну дитину: мило, туалетний папір, побутову хімію, тряпочки, мочалочки, серветки — і здати все це на рік наперед. Можна, уточнює Сергій, принести мийні засоби спочатку на півроку.

У середньому, наголошує Сергій Поповиченко, сума коштів, витрачених на такий список на рік, — 150 грн. з однієї дитини. Ще 100 грн. раз на рік батьки з їхнього дитсадка платять на інші потреби садочка. «Я другий рік принципово не здаю, бо це фінансувати повинна влада. Але більшість батьків платять, бояться, що на дітей чинитиметься тиск», — зізнається Сергій. І додає: ще по 250-500 грн. з дитини збирають на ремонт приміщення групи. Коли син перейшов у старшу групу, то 7 тис. грн. батьки зібрали та витратили на ремонт спального приміщення, а минулого літа приблизно 4 тис. грн. пішло на приміщення, де діти навчаються і граються.

У цьому році, зазначає Сергій Поповиченко, йшлося про ремонт роздягальні та заміну там усіх дитячих шаф. «Але ми не погодилися. Немає сенсу — і приміщення, і шафки у нормальному стані. Та й шпалери переклеювати просто, щоб оновити, — безглуздо», — наголошує пан Сергій.

Чоловік каже, що розпорядження міського голови вийшло, але у їхньому дитсадку планують збирати кошти на ремонт підлоги у павільйоні. Папірець про це з оголошенням уже висить. Так само є й зошит зі списком батьків, які заборгували кошти на потреби групи, мама з батьківського комітету постійно й наполегливо нагадує про це. «Наша сім’я теж у тому списку, бо не донесла пачку прального порошку «Гала» (лише його можна)», — уточнює Сергій.

«Думаєте, це приємно, клянчити у батьків гроші?»

«У нас одна мама чотири роки не здає ні копійки, і ніхто на неї не чинить тиск. Є батько, який на театр дитині 5 грн. не виділив, я заплатила. Бо усіх повести на виставу, а цю що, у групі зачинити?». Завідуюча одного з черкаських дитсадків, яка це розповідає, просить її не називати. Каже, ми тільки «за», якщо у черкаської влади на всі потреби шкіл і дитсадків коштів вистачатиме і у нас буде, як колись, на 10 дівчаток — 10 ляльок, на 6 хлопчиків — 6 машинок, запаси постільної білизни та господарського інвентарю. А нині, зізнається, немає навіть зайвого матраца та мітли, яку днями вкрали злодюги, зірвавши замок. «І що мені робити? За що купити ніж до м’ясорубки, який сьогодні зламався і коштує 130 грн.?» — бідкається.

Завідуюча, у якої за плечима не один рік роботи, стверджує, що дитячий садок — це не тільки організація навчально-виховного процесу, для якого треба витратні матеріали, нові посібники, ігри, картини, книги, це ще й турніри, конкурси, свята, це розбита тарілка та чашка, двері, які клацають, старі іграшки та постіль, проіржавіла каструля, зірваний гачок, нефункціональна лампочка, прорвана в підвалі труба, зіпсований кран, збирання листя чи відкидання снігу, облаштування клумб, ремонт тину чи даху. І на все це треба кошти. Де їх узяти, якщо держава дає гроші лише на зарплату, комунальні послуги та на харчування. Торік на весь дитсадок влада виділила 650 гривень на мийні засоби, іграшки, ліжка, рушнички, постіль, на ремонти і ще 250 грн. на медицину. І якщо батьки додадуть до цього по 50 грн., то хіба це такі великі кошти?

«Бо ж ми щодня варимо, перемо, прибираємо, тільки руки кожній дитині треба чотири рази помити. Думаєте, це приємно, клянчити гроші у батьків?» — обурюється завідуюча. Було, пригадує, у підвалі лопнула труба, то батьки оперативно знайшли майстра і ремонт обійшовся у 300 грн. Його оплатили з батьківських грошей. А тепер, наголошує, після циркуляру міського голови, що будемо робити? Труба потече, пиши доповідну, що необхідні кошти, викликай СЕС і закривай дитсадок та чекай вирішення проблеми. На це, уточнює, піде не один день і виллється не у 300 грн., а у 3000 грн.

«У нашому дитсадку ні одне питання не вирішується без батьків. Для цього є рада дошкільного закладу, ревізійна комісія. Усе прозоро, є щомісячний звіт про витрати, ми дитячі гроші не привласнюємо», — запевняє завідуюча. Минулого року, уточнює, гуртом у одній із груп відремонтували туалет. Цього року запланували зробити ще один, «там допотопні зливні бачки з мотузочкою». Недавно батьки купили іграшок на 2000 гривень, принесли їх у групу, а там немає чого бачити — дітей багато, а іграшок — кілька штук. Вони ж тепер он скільки коштують! Дома дитина грається — і то іграшки не довговічні, а коли тих дітей — ціла група? Чим дітям гратися, не коробки ж картонні перебирати? То давайте, каже, посадимо їх по 40 осіб у групі і будемо дивитися, щоб голови не порозбивали. Хіба це вихід у ситуації, коли влада грошей не дає, а з батьків збирати не можна?»

Час шантажу і маніпуляцій минув

«Чому ніхто не говорить, скільки насправді припадає коштів на одну дитину. Озвучили мільйони, котрі ріжуть слух, і всі роблять висновки, що ми купаємося у грошах та ще батьків обдираємо», — обурюється пані завідуюча. Адже, уточнює, обіцяних нині 200 грн. дитсадки поки в очі не бачили. Це як у бухгалтерії «цидлик» виписали, а на руки зарплату не видали. Весна йде, діти мають гратися у піску, їм лопатка, відерце потрібні. Сніг зійде — треба буде клумби поновити, керамзиту підсипати. А нам кажуть, ви жируєте! «У мене в шафі, — розповідає завідуюча, — лежить спортивний костюм і сапа. Я одягаюся і разом зі своїми колегами йдемо садити дерева та кущі. Якби ми жирували, то ми б замовили для цього фірму, як роблять у місті за бюджетні гроші».

Наша влада, наголошує жінка, ніби інопланетяни. Їм наче невідомі українські реалії. Вона наводить приклад з минулого, коли міські депутати виділили 3 грн. на харчування дитини в дитсадку. Ви можете уявити — пригадує, як запитувала одного з них, — чим треба годувати дитину тричі на день, аби вкластися у ці три гривні? «Які 3 гривні? — не приховував щирого здивування депутат. — Ми проголосували за мільйони». Тоді дослухалися — збільшили фінансування.

Нині міська влада, спасибі, теж до запланованих на харчування 13 млн. грн. додала ще понад 5 млн. грн. Оплата залишилася на рівні минулого року: 40% — бюджетні кошти, а 60 % — з батьківської кишені.

«Справді приємно, що тепер у яслах на день на дитину виділили 15 грн. 56 коп.(було 10.40), а в дитсадку — 23.70 (було 15. 56). Сьогодні на обід у нас був борщ із м’ясом, каша з котлетою, салат з капусти, компот. Кухню контролюю особисто, «щоб з душею і смачно готували», — каже завідуюча дитсадком.

А взагалі, вона в цьому твердо переконана, теперішнього часу дитсадки не проживуть без батьківських коштів. І обіцяне фінансування, коли економіка ледь жевріє, а на школи та дитсадки треба великі гроші, буде недовготривалим. І в цій ситуації її дивує позиція міського департаменту освіти, керівники якого бояться подати голос і змалювати міському голові реальну картину.

«Учора батьки прийшли і кажуть: купимо килим у групу. Я категорично проти. Так вони написали заяву, мовляв, ставимо вас до відома, що як допомагали дитсадку, так і будемо допомагати. Благодійність ніхто не відміняв!» — переповідає пані завідуюча.

Сьогодні, каже, прийшла на роботу у дитсадок, на території і в приміщенні чистенько, затишно, душа співає. А в місті гляньте, що робиться: доріг немає, сміття валяється! То хіба ми погано працюємо?

І на завершення розмови просить не стригти усіх під одну гребінку. Наголошує, якщо у яких дитсадках, а їх у місті 53, і крадуть зібрані з батьків гроші, то треба розбиратися з цим у кожному конкретному випадку.

Водночас міський голова Черкас Анатолій Бондаренко обіцяє, що якщо факти поборів у школах та дитсадках будуть виявлені, він ставитиме питання про відповідність займання керівниками посад.

«Я й далі проводитиму незаплановані рейди дитсадочками та школами, щоб пересвідчитись, як завідувачі та директори проводять фінансову та господарську діяльність. Керуватимуся професійністю людини, яка очолює заклад», — запевняє черкаський мер. І підсумовує: час шантажу, маніпуляцій та підбору кадрів за належністю до «своїх» та «чужих» минув. Тож, пояснює, вимагатиму від підлеглих лише сумлінного виконання своїх професійних обов’язків та дотримання порядку в закладі.

Що ж, час покаже, чия візьме. Якщо міського голови, то всі тільки радітимуть від цього.