Поки «верхи» зволікають, Ладижинська ТЕС продовжує диміти.
Востаннє серйозна офіційна фіксація стану екологічної ситуації в області відбувалася 2013 року. На той час, за даними Головного управління статистики Вінниччини, стаціонарні джерела забруднення повітряного басейну регіону за січень-червень 2013 року «виробили» 55,7 тисячі тонн шкідливих речовин. Лідер серед них — Ладижинська ТЕС, яка видає «на-гора» 75,7% (!) загальнообласного обсягу шкідливих викидів! На другому місці — ТОВ «Вінницька птахофабрика» (філія ПАТ «Миронівський хлібопродукт»), вона викидає 5% брудних речовин від сукупного показника. Цей птахокомплекс також розташований у багатостраждальному Ладижині.
Однак ні тоді, ні тепер глобальної реконструкції чи встановлення потужних сучасних фільтрів на Ладижинській ТЕС не проводилося. Обладнання подовжує зношуватися.
Частка державної власності на станції становить 25%. Решта — належить ПАТ «ДТЕК Західенерго» — енергогенеруючій компанії, що входить до складу фінансово-промислової групи «Систем Кепітал Менеджмент» (СКМ), головним акціонером якої є Рінат Ахметов. Окрім Ладижинської, до складу ДТЕК пана Ахметова входять ще дев’ять ТЕС та дві ТЕЦ. Теплова станція працює лише на українському вугіллі з шахт міста Павлоград Дніпропетровської області.
Екологічна ситуація в місті енергетиків змусила владу винести на широке обговорення цю проблему, аби знайти вихід. У липні цього року в Ладижині пройшло виїзне засідання «круглого столу» за участю представників постійної комісії Вінницької облради з питань охорони довкілля та раціонального використання надр, міської влади, представників Ладижинської ТЕС, громадськості. Дискусія була гострою, однак спільного знаменника так і не знайшли.
«Україна з 2011 року є членом Європейського енергетичного співтовариства і взяла зобов’язання виконувати заходи, спрямовані на зменшення забруднення довкілля. Але більшість українських електростанцій виявилися не готовими до запровадження подібних змін через зношене обладнання енергоблоків теплових електростанцій»,— зазначила заступник голови Вінницької облради Наталія Солейко.
На що керівник департаменту з екологічної безпеки ДТЕК «Енерго» Ірина Вербіцька парирувала, що енергетична компанія навіть у нинішніх кризових умовах продовжує фінансувати природоохоронні заходи.
«Так, упродовж 2012—2014 років було інвестовано 67 мільйонів гривень. Але значно більше коштів електростанція сплачує у вигляді екологічного податку — майже 200 млн. грн. за останні два роки. І 117 мільйонів гривень планує сплатити цього року»,— зазначила Ірина Вербіцька.
Оскільки в 2014 році на законодавчому рівні був призупинений механізм, що дозволяв спрямовувати хоча б частину коштів спеціального фонду держбюджету на фінансове забезпечення лише проектів екологічної модернізації підприємств у межах сум сплаченого ними екологічного податку, то сама теплова станція не має змоги використовувати ці кошти на покращення свого обладнання задля зменшення шкідливого впливу на довкілля.
А тому кошти екологічного податку йдуть до державного, обласного та місцевого бюджетів. Напевне, це було зроблено тому, що теплові електростанції не спішили проводити заходи з екологічної безпеки раніше. Не спішать і тепер.
А директор Ладижинської ТЕС Олександр Бобрик узагалі поскаржився, що станція, яка працює в енергосистемі з 1972 року, виробляє електроенергію собі на збиток, тому коштів на ремонти чи поліпшення роботи вкрай застарілого обладнання немає. Більше того, її збитки за перше півріччя 2015-го сягнули 578 мільйонів гривень. Тим часом держпідприємство «Енергоринок» станом на 1 липня заборгувало ДТЕК понад 660 мільйонів гривень. Глухий кут. Хоча певні рекомендації на «круглому столі» все ж було прийнято.
Уже й зима прийшла, а порушене ще влітку питання екології в Ладижині залишається відкритим. Навряд чи буде ця тема мусуватись і тепер, бо взимку більше непокоїть питання тепла в домівках. Отож робота із захисту довкілля вкотре переноситься.
Однак загалом щодо ремонту обладнання, котре безпосередньо виробляє електроенергію, не все так безнадійно. Лише в квітні цього року ПАТ «ДТЕК Західенерго» за результатами тендеру уклало угоду з ТОВ «Електроналадка» на реконструкцію Ладижинської ТЕС на понад 232 мільйони гривень. Про це повідомлялось у «Віснику державних закупівель». Згідно з угодою, до липня 2017 року на станції повинні модернізувати дві гідротурбіни, два гідрогенератори, допоміжне обладнання енергоблоків, розподільний пункт й автоматизовану систему керування енергоблоків. До речі, ТОВ «Електроналадка» на 99% належить нідерландській компанії «ДТЕК Холдінгз Б.В.» Ріната Ахметова. Показово, що «Електроналадка» регулярно виграє тендери в системі ДТЕК, за останні сім років вона отримала замовлень на 8,52 млрд. грн.
Наразі ДТЕК Ладижинська ТЕС завершила ремонтні роботи на першому енергоблоці станції, витративши на них 12,74 млн. гривень. Про це повідомила прес-служба ДТЕК.
А торік, під час відзначення 50-річчя Ладижинської теплоелектростанції, що входить до згаданої структури, керівництво компанії заявляло про реконструкцію станції-іменинниці на 186 мільйонів гривень.
Можновладці таки вирішили виділити кошти з бюджету, аби ТЕС нарешті модернізувала систему очисток, адже зі здоров’ям людей не жартують. Питання було винесене на розгляд останньої сесії обласної ради минулого скликання. Більшість не підтримала, а дехто взагалі викрикував з місця: «Нехай Ахметов модернізує!». Депутати впевнені, що саме власник повинен займатися модернізацією виробництва, що завдає значної шкоди довкіллю і загрожує здоров’ю людей. Керівництво ж «ПАТ ДТЕК Західенерго» киває на державу, мовляв, вона сама винна йому.
Відтак питання екологічних проблем міста, що розташоване в мальовничому місці над Південним Бугом, та десятків населених пунктів залишили на розсуд «нового» скликання обласної ради. Перед тим керівництву держави надіслали звернення і рекомендації учасників «круглого столу» «Стан екологічної безпеки в місті Ладижин та прилеглих до нього територій», аби захистити здоров’я населення від негативного впливу, зумовленого шкідливими викидами Ладижинської ТЕС та зберегти стан навколишнього середовища. Чекаючи реакції зі столиці, ладижинці й мешканці трьох сусідніх районів продовжують вдихати разом iз повітрям отруйний «букет» шкідливих викидів.
В Ахметова хотіли відсудити Ладижинську ТЕС, повідомив інформаційний ресурс «Наші гроші. Львів».
Угода про продаж «Західенерго» була здійснена ще 2012 року. Тоді DTEK була єдиною компанією, яка подала документи на участь у конкурсі.Через три роки виявилося, що є ще одна зацікавлена компанія, яка б хотіла володіти енергетичним підприємством. За даними ресурсу, це «Інвестиційна компанія «Бізнес-Інвест», що була зареєстрована на низку кіпрських та віргінських компаній з групи «Приват» Ігоря Коломойського. Суд згаданій компанії відмовив.
І в разі нової спроби «викурити» нинішнього основного власника ТЕС як однi з основних аргументів конкуренти (хто б ними не був) цілком зможуть використати серйозне тривале забруднення довкілля та бездіяльність у цьому питанні менеджменту.
Боярська лісова дослідна станція — єдине на сьогодні навчальне підприємство на пострадянських теренах, яке має FSC-сертифікат лісоуправління та внутрішнього ланцюга поставок, що засвідчує її статус. Нещодавно на базі її Дзвінківського навчально-науково-виробничого центру відкрито сучасну базу практичного навчання. >>
Від пожежі на нафтобазі біля Василькова на Київщині минуло не так багато часу, але ця страшна екологічна біда знову змусила нас пригадати уроки Чорнобиля 1986 року. >>
Чи задумувалися ви, скільки щодня батарейок викидають українці до сміттєвих контейнерів? Тисячі! Хоча на кожній з них є попереджувальний знак, що викидати відпрацьовані елементи живлення заборонено. Але оскільки мережа збору використаних батарейок у нас просто відсутня, ті однак опиняються на звалищах, завдаючи величезної шкоди довкіллю. >>
Коли торік у вересні на лісовій околиці села Уторопи Косівського району ведмедиця напала на 55–річного місцевого жителя, зламавши йому щелепу, вибивши око й відкусивши носа, дехто із запальних горян вибухнув гнівом на адресу Національного природного парку «Гуцульщина». >>
Цього жовтня надії мешканців Донбасу поласувати свіжою рибкою під час чергової путини на «домашньому» Азовському морі катастрофічно не виправдовуються. Рибні ряди базарів зустрічають порожнiми прилавками. Якщо й трапиться випадковий продавець, то запропонує хіба що дрібного — кістки та голова — бичка або молодь пеленгаса, яку не на пательню хочеться класти, а ридати над її довчасно загубленою долею. >>
Щороку в третю п’ятницю травня Центральна геофізична обсерваторія відзначає своє традиційне свято — День обсерваторії. Сьогодні особлива увага тут буде прикута до відділу спостережень за станом хімічного забруднення та відділу інформації про стан хімічного забруднення природного середовища, адже вони відзначають 40–річчя з дня створення. Саме фахівці цих двох відділів відстежують та аналізують стан нашого повітря, води, ґрунтів, опадів. Моніторити ситуацію допомагають 41 лабораторія та майже 600 спостережних постів, пунктів і станцій. Щоб дізнатися, чим ми сьогодні дихаємо, в яких річках краще не купатися та що маємо у своїх славетних чорноземах, які нас годують, «УМ» вирушила на проспект Науки, 39, корпус 2, де розташована Центральна геофізична обсерваторія. >>
