Любов на противагу війні

28.07.2015
Любов на противагу війні

Сьогодення нині надиктовує сюжети митцям. Їх не треба вигадувати чи шукати. І те, що артикулює поет у такий час, є найскладнішим, найболючішим, найактуальнішим та найнеобхіднішим, особливо коли йдеться про власну землю. Так і в останній поетичній збірці Сергія Жадана, що вийшла друком у чернівецькому видавництві «Книги-ХХІ» на замовлення Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz. Поезія у ній розкриває палітру сучасної України, не оминаючи біблійних мотивів.

Це вже дев’ята книга віршів автора, у якій 60 нових текстів та 20 власних перекладів польського поета Чеслава Мілоша. Це робота Сергія Жадана за останній рік, часто у подорожах у зону АТО чи на іноземні фестивалі, де неодноразово доводилося пояснювати і говорити з людьми про власну країну. Невід’ємною частиною книги стали фотографії, багато з яких зробив сам автор, а решту — харківський дизайнер Ілля Павлов. Сергій розумів найкраще, що може стати у книзі поруч з його віршами. Світлини актуалізують матеріал та є візуалізацією написаного. Завдяки цьому поєднанню можна говорити про внутрішні та зовнішні впливи на тексти.

За словами Сергія Жадана, поезія у збірці майже вся розміщена у тому порядку, в якому вона писалася. «Вона особлива тим, що писалась як щоденник — за доволі короткий термін. Відрізняється особливо контрастним поєднанням внутрішнього та зовнішнього, світлого та темного», — ділиться письменник.

Його, безсумнівно, хвилює війна, яка стала наскрізною темою збірки «Життя Марії»: «Розкажи нам, навіщо спалили наше місто./ Скажи хоча б, що зробили це ненавмисно./ Скажи принаймні, що буде покарано винних./ Скажи взагалі бодай щось, чого не скажуть в новинах».

Вірші найсвіжішої збірки Жадана пронизані нитками біблійної тематики, сучасні сюжети перегукуються зі священними мотивами та створюють ефект мучеництва чи паломництва у житті героїв. Проте це набагато складніше, адже вони не знають, чи колись повернуться додому і чи взагалі існуватимуть він після війни. Ліричний герой сумує за містом, яке покинув, за своїм життям до страшних подій: «Нам ніколи не повернутись до наших нічних крамниць./ Нам ніколи не пити з сухих криниць./ Нам ніколи більше не бачити знайомих облич./ Ми з тобою біженці. Нам з тобою бігти крізь ніч». Болючий мотив війни посилюється у вірші «Візьми лише найважливіше. Візьми листи» рядками: «цвинтарна тиша, гамір комендатур,/ списки загиблих, друковані без коректур».

«Життя Марії» має таку назву невипадково. Відкривається вона поезією Райнера Марії Рільке «Благовіщення» з циклу «Життя Марії», що фактично стало ідейно-тематичним орієнтиром та сюжетною канвою збірки Жадана: «все спорожніло вмить, і водночас/ те, що мільйони знали, з чим зіткнулись,/ до неї переходило від нас».

У збірці присутній і духовний діалог з Богом чи то пак бажання комунікації або ж просто розуміння того, що він є: «Бог ховається у великому. Бог — це пітьма./ Я бачив його. Я говорив йому, що його нема./ Він навіть погодився, хоча мені від цього не краще./ Тож співай, Маріє, співай, не став незручних питань».

Окремо у збірці «Життя Марії» є цикл поезій-портретів «Чому мене немає в соціальних мережах». Короткі біографічні довідки про шпигуна, капелана, психа, мародера та інших увиразнюють поетичну палітру, й автор римованими мазками малює картину війни, яка має обличчя, діє, рухається, думає, переживає. Часто імена героїв цього циклу перегукуються з біблійною антропонімікою: Андрій, Павло, Юрій.

Варто відзначити і те, що наприкінці збірки — 20 перекладів поезій Чеслава Мілоша, які Сергій Жадан зробив із польської. Для автора «Життя Марії» ця поезія важлива, про що він неодноразово розповідав на презентаціях. Написані у 1943—1945 роках Мілошем вірші Жадан вважає дуже актуальними для нас нині.

Редактор книжки Олександр Бойченко зазначає: «Найлегше заняття в часи війни — ненавидіти чужих. Найважче — досягати порозуміння. Навіть зі своїми. Але треба намагатися, інакше війна ніколи не закінчиться. А щоб порозумітися, необхідно розмовляти. З ким завгодно, як завгодно і про що завгодно. Головне — не втрачаючи людяності, тобто любові й уваги. У поетичній збірці «Життя Марії» Сергій Жадан розмовляє — про найдорожчі листи і спалені мости, втрачені місця і зруйновані міста. Розмовляє римованими віршами й верлібрами, власними і перекладеними словами. Розмовляє зі своїми й чужими, зі святими й не дуже, з убитими військовими і живими біженцями, з Рільке, Мілошем і, звісно, з нами. Щоб врятувати — якщо не нас, то хоча би наших дітей».

Ця інтимна розмова Жадана зі світом заради того, щоб настало бодай розуміння один одного, вкрай важлива. Цей особливий діалог зі світом складає потужний згусток творчості і віри, що слова — найпотужніша зброя.