Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
У столичному Колонному залі Національної філармонії України 9 березня відбувся заключний концерт «Скрипкове дерево роду» за участі Наталі Строчан (фортепіано) та Анатолія Паламаренка (художнє слово), ініційований відомим скрипалем і громадським діячем Кирилом Стеценком. До того музиканти побували з турне у Львові, Чернівцях, Тернополі і Коломиї. «Скрипкове дерево роду» присвячене Кобзарю, 201-й рік якого святкували у цей день, і авторові музики «Ще не вмерла...» Михайлові Вербицькому, якому четвертого березня виповнилося б 200 років. Таким проектом Стеценко вирішив розпочати громадську ініціативу «Рік музики в Україні». Адже для українців музика — як слово Кобзаря і щоденна молитва, є святими і супроводжують нас від народження до смерті.
Енергійний та непосидючий Кирило Стеценко ретельно підібрав шедеври Максима Березовського, Миколи Лисенка, Дениса Січинського, Михайла Вербицького, Віктора Косенка, Мирослава Скорика, а також свого діда — Кирила Григоровича Стеценка (1882 — 1922). Виконував їх на унікальній скрипці Йозефа Гальяно, яка була виготовлена у 1797 році.
Народний артист України та лауреат Національної премії ім. Шевченка, легенда українського художнього слова Анатолій Паламаренко поміж віртуозною грою Стеценка глибоким пронизливим голосом, аж до мурашок по шкірі, читав твори Кобзаря.
Під час концерту слухачі вперше мали нагоду ознайомитися з новим стилем — «думо-джаз». Стеценко імпровізував на скрипці під час прочитання Паламаренком твору «Іван Підкова». Також відбулося інтерактивне включення слухачів у спільне антифонове виконання твору «Ой, діду!», інтеграція співу, танцю та акторського мистецтва у процесі скрипкового музикування і шалені коломийки від шаленого Стеценка.
Творцям «Скрипкового дерева роду» стоячи аплодували Блаженнійший Любомир Гузар, третій Президент Віктор Ющенко, видавець Іван Малкович, літературознавець В’ячеслав Брюховецький. Коли концерт закінчився, при виході групове фото робили десяток бабусь у чепурних хустинах і священик. Виявилося, що це знайомий Стеценку отець Філарет із Макарова на Київщині зателефонував на номер «Українського промоційного альянсу» о сьомій ранку і сказав, що ввечері привезе на концерт 34 особи. У скрипаля не було виходу, як забронювати 34 квитки. Старенькі бабусі ледве піднімалися сходами у зал. Та чого не зробиш заради «Скрипкового дерева роду»!
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Уже 20 серпня вся країна заспіває легендарну пісню «Червона рута» разом з найпопулярнішими українськими акторами: Станіславом Бокланом, Олександром Рудинським, Катериною Кузнецовою, Романом Луцьким, В?ячеславом Довженком, Юрієм Горбуновим, Лілією Ребрик. >>
З Богданом Бринським, живописцем із Івана-Франківська, ми знайомі вже чимало часу і щоразу після зустрічі з ним, після його захоплюючих розповідей про себе, про свій родовід, про людей, з якими він знався за свої роки, я казала собі: >>
У день 975-річчя Києво-Печерської лаври Президент України Володимир Зеленський підписав указ про захист національних святинь України. >>
Ця ініціатива обіцяє стати однією з найбільш важливих подій у духовному й суспільному житті не лише Придніпров’я, а й усієї України. >>
У той час, коли мільйони українців розкидані по різних континентах, особливе значення займає українська пісня — як символ пам’яті, єдності та любові до Батьківщини. >>