Андрій Биченко: Теоретично до Ради потрапляють і «ДНР» iз «ЛНР»

02.10.2014
Андрій Биченко: Теоретично до Ради потрапляють і «ДНР» iз «ЛНР»

Андрій Биченко.

Напередодні виборів соціологія нарощує свій вплив. Мабуть, вам неодноразово доводилося чути фрази на кшталт: «Якби кандидат був прохідним, то, може, і проголосували б, а так він усе одно не пройде». Зазвичай аргументами у такому переконанні стають опитування населення, яким в Україні переважно довіряють. «УМ» поспілкувалась із директором однієї з найвпливовіших соціологічних служб в Україні — Центру Разумкова — та з’ясувала, які саме тенденції мають парламентські перегони-2014, хто і як впливатиме на свій електорат і чому українці голосують за «слова і обличчя».

«Прийняття законів про Донбас і амністію може понизити рейтинг Порошенка»

— За останніми даними КМІСу, у передвиборчих перегонах лідирує Блок Петра Порошенка з рейтингом у 37,1 %. Як на вашу думку, чи зміниться ця тенденція протягом цього місяця чи і надалі рейтинг блоку Президента зростатиме?

— У випадку з Блоком Порошенка трапився критичний момент. Усі опитування проводилися до прийняття законів про амністію та особливий статус Донбасу. Мені важко уявити, що прийняття цих законів зможе підвищити рейтинг блоку. Можу спрогнозувати, що це, навпаки, понизить його відсотки. Проте не варто казати про це на 100%, оскільки ми поки не маємо конкретних даних, які були б проведені після прийняття законів. Другий момент: уже минув період кредиту довіри. І людям потрібні результати, реформи. Можна очікувати, що ставлення до Порошенка і його партії як кредит довіри може піти і на спад. Проте я все одно впевнений, що Блок Порошенка таки здобуде більшість, але наскільки вона буде переконливою, покажуть результати.

— Друге місце у соціологічних рейтингах займає Олег Ляшко і його Радикальна партія — 13,1 %. Як ви вважаєте, завдяки чому Ляшку вдалося так стрімко підняти свій рейтинг?

— Це давня хвороба українського суспільства: орієнтуватися на імена, а не на партії. Проблему цю створюють саме лідери цих партій, які працюють винятково на своє ім’я. Діяльність партії фактично не помітна. Її функціонування можна помітити лише під час передвиборчих перегонів. На мою думку, є лише дві партії, електорат яких орієнтується не на лідерів, — це КПУ та якоюсь мірою «Свобода». Щодо стрімких рейтингів, то є частина громадян, які хочуть вірити, що у складній ситуації буде простий вихід: дати комусь по морді, покричати, побитися з кимось, врешті-решт узяти на вила, і проблема таким чином зникне. Радикальна партія — це абсолютно емоційний і невдумливий вибір. Невідомо, яких людей Ляшко приведе у новий парламент. Не виключаю, що це можуть бути представники блоку Черновецького, проте вже не на київському, а на всеукраїнському рівні.

— Як вважаєте, чи вдасться «Громадянській позиції» завдяки підтримці «Демальянсу» здобути кращий результат, аніж його прогнозує КМІС (9,7%)? Оскільки ці дані були опубліковані до моменту об’єднання партій.

— У «Демальянсу» завжди були низькі рейтинги. Попри їх активність, вони не стали популярними. Я фактично впевнений, що, швидше за все, залишиться рейтинг самого Гриценка, тобто він не зростатиме і не падатиме. У «Громадянської позиції» є відвертий «кадровий голод» і на етапі виборчої кампанії партії потрібні будуть кадри для агітації, для активної штабної партійної роботи. Саме цих людей і забезпечить «Демальянс», у якого є активні люди, але немає рейтингу. У свою чергу, для «Демальянсу» це об’єднання — єдина можливість пройти до парламенту, без Гриценка їм би не вдалося цього зробити. Проте не варто забувати, що є відсоток людей, який іще не визначився. І тут уже може допомогти активність «Демальянсу».

«Народний фронт» і «Батьківщина» боротимуться за голоси тих, хто не визначився

— Відсотки «Народного фронту» і «Батьківщини» майже однакові — 6, 4% і 6, 1% відповідно. Як вважаєте, чи перетягуватимуть партії голоси одна в одної?

— Не думаю, що ці дві партії конкуруватимуть між собою. Швидше, вони боротимуться за людей, які ще не визначились. Плюс, треба розуміти, що Блок Порошенка, Радикальна партія Ляшка, «Громадянська позиція», «Батьківщина», «Народний фронт» і навіть «Свобода» — це одне поле. І тут не можна говорити, що саме ці дві сили конкуруватимуть між собою. Те, що Яценюк і Турчинов вийшли з «Батьківщини», не відіграє кардинальної ролі під час голосування. Оскільки електорат, який орієнтувався на Яценюка, Турчинова, на цих виборах усе одно голосуватиме за «Народний фронт». Конкуренція буде, але в більш широкому складі і в більш широких процесах, аніж між двома партіями.

— На думку експертів, єдина опозиційна партія, яка має шанси пройти в нову Раду, — це «Сильна Україна» Сергія Тігіпка, на 2 вересня його рейтинг складав 7,8%. Таким чином опозиція якщо і буде, то незначна. Як ви вважаєте, чи зможе Сергій Тігіпко несподівано набрати, як і в 2009-му, більший відсоток, аніж йому прогнозують соціологи?

— Оскільки Опозиційний блок показуватиме незначні результати, то я не виключаю, що Тігіпко зможе набрати більший відсоток. І думаю, що за рахунок електорату Опозиційного блоку. Не варто думати, що опозиція буде маленькою. Є мажоритарні округи. І я впевнений, що завдяки цьому в опозиційних сил будуть набагато кращими результати за «мажоритаркою». До речі, депутати Партії регіонів діятимуть саме за цим принципом. Ще один важливий момент: не варто забувати про КПУ. Вважаю, що є висока ймовірність того, що комуністи таки пройдуть до парламенту. Виборці КПУ є найактивнішими, і явка серед них завжди найвища. Тому реальний показник відсотка КПУ, думаю, буде вищий, аніж показує соціологія.

— Чому Опозиційний блок зараз має настільки низькі результати?

— Думаю, помилка у тому, що Партія регіонів відмежувалась від Сергія Тігіпка. Розумію, що вони не хотіли віддавати йому частину повноважень. У той час, коли вони розділялися, було зрозуміло, що найбільший рейтинг має саме Тігіпко. Було б правильно йти тією ж Партією регіонів, але з лідером Сергієм Тігіпком, і тоді б результат «регіоналів» був би помітно вищим, аніж зараз має навіть та сама «Сильна Україна».

— Чи прогнозуєте ви комусь такий тріумф, який мала «Свобода» у 2012 році?

— На сьогодні є фактично дві партії, які різко виступили проти законів про особливий статус Донбасу й амністію — це «Свобода» і «Батьківщина». Я не виключаю, що за рахунок такої позиції вони, можливо, підвищать свої рейтинги. Це може бути за рахунок тих виборців, які до прийняття законів збиралися голосувати за Блок Порошенка. Якщо цього не відбудеться, то у «Свободи» досить низькі шанси потрапити до парламенту. Тому що показник цієї партії у 2012 роцi був зумовлений не виборцями «Свободи», а протестним електоратом проти Януковича та його команди.

«Немає такого розколу суспільства, як у 2012-му»

— Якщо розбиратися по карті, то за кого голосуватиме схід, захід, пiвніч та південь?

— За моїм прогнозом, в усіх регіонах, крім Донецької та Луганської областей, найбільше голосів набере Блок Петра Порошенка. І в цьому відмінність у порівнянні з попередніми виборами. Уже немає такого розколу суспільства, як у 2012 році. У південних і східних областях очікую вищого рівня підтримки «Сильної України» і КПУ. За «Свободу» голосуватимуть значно більше у західних областях. Решта партій — Ляшко, «Громадянська позиція», «Народний фронт» — матимуть кращі показники у центрі та на заході. Але думаю, що на сході та на півдні вони теж наберуть немало.

— Чи пройдуть до парламенту представники «ДНР» і «ЛНР»? Оскільки побутує думка, що вони можуть обиратися за «мажоритаркою».

— Теоретично це може бути. Проте діяльність таких угруповань залежатиме від діючої української влади, чи вона дозволить це зробити. Звичайно, такі угруповання можуть розростися, оскільки вони мають і підтримку, і фінансові можливості. Відомо, що грошей Януковича ніхто не знайшов, і всі знають, що було виведено з бюджету дуже багато, тому не виключено, що ці кошти можуть бути витрачені на фінансування подібних політичних проектів. Ще один нюанс, зрозуміло, що такі проекти матимуть цілковиту підтримку, у тому числі й фінансову, з боку Росії. А на сьогодні це немало. Тому перешкод для таких угруповань, щоб пройти у парламент, немає.

— Чи готові українці голосувати за маловідомі партії лише з метою побачити «нові обличчя» в Раді?

— Вважаю, що «нове обличчя» не означає, що таке обличчя краще. На жаль, українці мали не один приклад, коли приходили до влади нові люди, проте вони не були кращими від старих, а у певних ситуація були навіть гіршими. Приклад київського мера Черновецького, який на той час був маловідомим, є зразком цього. Більше того, він привів нову, «молоду», команду. І кому від цього стало жити краще? Значно гірший варіант для суспільства, коли відома політична сила бере до себе у команду старих, набридлих та некомпетентних політиків, а люди, голосуючи за ім’я лідера, піддаються цьому. Першу десятку більшість виборців знає, першу двадцятку — лише проглядають. Тому у списках партій, які проведуть 15—20 чоловік, усе буде гаразд. А от у партій, які проведуть до парламенту 70—100 людей, після 30 місця, я думаю, буде дуже багато сюрпризів і неочікуваних особистостей.

«Залучення відомих людей однозначно впливає на українців»

— Як впливає на суспільство залучення до партійних списків відомих людей: журналістів, співаків і спортсменів? Чи вдасться політичним партіям здобути ще більшу підтримку завдяки публічним людям, які не завжди компетентні в політиці?

— Залучення відомих людей однозначно впливає на українців. Проте усе залежить від того, як виборець ставиться до того чи іншого представника, оскільки декому такі представники можуть і не подобатись. Особисто я не бачу нічого поганого, коли відомі люди ідуть у політику, але є важливий момент — вони обов’язково до цього повинні були б займатися громадською діяльністю або ж спеціалізуватися у політиці. Зрештою, варто згадати, що, на думку американців, найуспішнішим президентом усіх часів був Рональд Рейган, який, власне, був актором.

— А як щодо командирів батальйонів, льотчиці Надії Савченко?

— Люди, які брали участь в АТО, мають ту рису, якої, на думку виборців, дуже бракує нашим політикам. Вони поступились якимись благами, щоб захищати Україну, а це ті риси, які українці рідко бачать у політиках. З іншого боку, не відома компетентність цих людей як законотворців, і ось тут уже постає питання, що вони робитимуть тоді у парламенті?

— Зараз побутує думка, що нова Верховна Рада буде «недовговічною» і в 2016 році нас знову чекатимуть нові парламентські вибори. Як ви можете оцінити таку ймовірність?

— Зараз я не бачу підстав (коли ще не обрана нова Верховна Рада) говорити про те, що її треба буде переобирати через два роки. Мені здається, що таку думку поширюють технологи і політики тих партій, які розуміють, що на цих виборах вони не зможуть пройти до парламенту. І таким чином вони підбурюють громадянську думку до перевиборів. Проте я вважаю, що це вкрай неправильно.

— Як ви вважаєте, чи змінилися настрої людей у порівнянні з 2012 роком?

— Однозначно. Проте вважаю, що явка на цих виборах буде трохи нижчою, аніж у 2012 році. Тоді серйозним генератором явки було протистояння між Партією регіонів та колишньою опозицією, а будь-яке протистояння збільшує мобілізацію електорату. Зараз гострої боротьби немає. Оскільки відносна більшість у всіх регіонах буде за партію Президента, тому це послабить активність громадян.