Коли вмирають поети...

Леоніда Череватенка називали «поетом Розстріляного відродження». І не тому, що він жив і творив у ту епоху, а тому що все своє творче життя він присвятив популяризації спадку тих молодих і завзятих, які започаткували потужну і модерну сучасну українську літературу. «Ніхто так сумлінно не написав про Плужника, як Череватенко», — переконаний поет Петро Мідянка. Крім мистецтвознавчих досліджень — перекладав поезії з польської, німецької, англійської мов, писав сценарії до фільмів «Дорога на Січ» та «Гайдамака», був членом історичного клубу «Холодний Яр». Працював над фільмами «Хай Бог розсудить» (за Климом Поліщуком) та «Закон» (за новелою Юрія Липи), «Гайдамака».

Разом iз режисером Аркадієм Микульським Леонід Череватенко створив кінологію «Я камінь із Божої пращі», «Ольжич» (1996), «Доба, жорстока, як вовчиця» (2000), «Незнаний воїн» (2000), про долю і творчість Олега Ольжича, за що обидва були удостоєні Шевченківської премії. А остання поетична збірка Леоніда Череватенка «Закляте залізо» минулоріч стала лауреатом премії «Українська книжка року». 

31 жовтня 2013 року йому виповнилося 75 років. Тоді в Ірпінській бібліотеці відбувся творчий вечір поета, а от сам ювіляр уже прийти на зустріч iз читачами не зміг. 9 травня цього року його душа полинула у вирій. «На жаль, у Череватенка була невиліковна онкохвороба. Останні місяці життя він провів у місті Буча, де народився. До останнього не полишав праці. Це дійсно визначна людина, він до безтями кохав свою рідну землю. Українська культура понесла непосильну втрату ще однієї видатної людини. Поховали письменника у Бучі, на міському кладовищі» — розповів «УМ» відповідальний секретар Національної спілки письменників України Олександр Бакуленко.

У неділю виповнилося 9 днів, як не стало і відомого поета-пісняра, автора слів до пісень «Стожари», «А ми удвох», «Шовкова косиця» Володимира Кудрявцева. Останні роки він доживав у Будинку ветеранів сцени в Пущі-Водиці. 7 жовтня йому мало б виповнитися 80...