Месопотамія—Харків

Читати Жадана самостійно і слухати той самий текст у авторському виконанні — почасти два різні явища. Ось і на київську презентацію нової збірки віршованих та прозових творів Сергія Жадана «Месопотамія» зібралося півтисячі людей, хоч книга на прилавку книгарні доступна вже більше двох тижнів.

На днях в актовій залі культурно–освітнього центру «Майстер–клас» вільних місць не було, хоч у програмі самі лише читання від одного письменника — зате якого. Сам Жадан зі сцени жартома зізнавався, що радий такому місцю зустрічі: «Я дуже хотів, щоб презентація відбулась у цьому залі, а не в кафе. Найгірше, що є в праці письменника, — це коли ти намагаєшся прочитати, скажімо, якусь еротичну сцену, а в цей час починає працювати кавовий апарат. І тоді ти не розумієш, чи це ти невчасно написав, чи місце невдале...»

«Месопотамія», за словами Сергія, — книга яка йому найкраще вдалася, проте тут–таки додає, що сказав би так про будь–який свій новий твір. «Вона для мене вийшла особлива. Власне, яка б книга в мене зараз не вийшла, вона була б особлива. Ось такий авторський егоцентризм». Збірка всецільно присвячена Харкову, де відбувається головна дія дев’яти новел. «Хоча це також відмазка не дуже хороша, тому що я всю прозу про Харків пишу, — продовжує жартома Жадан. — Але вона найбільш інтимна і дуже приватна. Тут про Харків говориться дуже ніжно». Чому ж «Месопотамія» — автор пояснив так: «Харків лежить між двома ріками, Харків — то півострів. З одного боку в нас Лопань, з іншого — Харків, наше місто як межиріччя, як Месопотамія — місто на горі, земля між ріками».

Дев’ять історій про дев’ятьох чоловіків та їхні непрості стосунки з жінками тут розбавлені віршами та верлібрами, в яких, утім, фігурують ті самі персонажі. Песимістичні історії тут перемежовуються з традиційним авторським гумором Жадана й оптимістичними нотками у деяких розповідях, наскільки це взагалі можливо в умовах специфічної художньої дійсності жаданівських героїв. «Це книга про любов та пошуки себе, про свою пам’ять, втрати та спроби їх чимось заповнити», — пояснює автор.

На спроби порівняти «Месопотамію» з попереднім романом «Ворошиловград» письменник відповідає: «Тут немає якихось соціальних конотацій, вона не така публіцістична, як «Ворошиловград», тобто не стосується якихось зовнішніх проявів нашого життя...». І тут–таки вже дещо філософськи та з іронією продовжує: «Хоча, з іншого боку, що таке зовнішні прояви життя? Я іноді думаю, що історії про рейдерство стосуються кожного з нас, а потім з подивуванням виявляю, що частина аудиторії не знає значення слова «рейдерство»...»

Інтимна збірка про Харків має особливі ілюстрації — це знімки харківських вулиць, неабияких, а тих, що безпосередньо фігурують у «Месопотамії». Їхнім автором є відомий нині художник та фотограф Гамлет Зіньковський. «Я дав Гамлету конкретні адреси, де він зробив чорно–білі знімки, які йому в результаті не сподобалися, і ті пішли в смітник, — згадує Жадан. — Але в смітнику фотографії потрапили у воду, розбавлену іржею. Зранку Гамлет побачив якесь таке дивовижне жовте тло на цих знімках і зрозумів, що це насправді дуже цікава техніка, ось так і вийшла серія». До збірки ввійшла лише мала частка робіт, та нині, в рамках виходу книги, письменник у колаборації з «Арт–Вертепом» та Гамлетом планує відкрити окрему виставку таких «іржавих» фотокарток Харкова.