«Орденопад» без міри й сорому

Святкування 22–ї річниці незалежності традиційно стало нагодою для президентського указу про нагородження орденами, медалями й почесними званнями тих, хто зробив «значний особистий внесок у державне будівництво, соціально–економічний, науково–технічний, культурно–освітній розвиток України». Цього року перелік достойників особливо великий — 432 позиції! На перших ролях — люди з кола Партії регіонів: одіозний міністр освіти Дмитро Табачник та митрополит Одеський Агафангел (Олексій Саввін), відомий як один із найбільш проросійських ієрархів УПЦ МП (їм призначено ордени князя Ярослава Мудрого IV ступеня — як і ювіляру Анатолію Авдієвському з хору Верьовки), з орденами «За заслуги» різних ступенів — нардепи Давид Жванія, Юрій Іванющенко, Сергій Буряк, Віталій Хомутиннік, син Генпрокурора Артем Пшонка, заступник секретаря РНБО Микола Злочевський, інші діячі.

Але особливо громадськість обурила присутність у списку Захарченка Віталія Юрійовича, міністра внутрішніх справ України, з орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Це саме той посадовець із донецького кола, проти якого зовсім недавно виходили люди на вулицю, вимагаючи його відставки після подій у Врадіївці, це очільник відомства, яке не вгледіло під домашнім арештом ректора–хабарника «регіонала» Петра Мельника.

Політичний журналіст Мустафа Найєм у своєму блозі на «Українській правді» пише: «Розумію, що особисто Віталій Захарченко не брав участі у злочині. Але я також розумію, що вручення ордена міністру внутрішніх справ на тлі цих подій (зґвалтування працівниками МВС Ірини Крашкової, зникнення хабарника Мельника. — Авт.) — це плювок в обличчя суспільству, в обличчя жителям Врадіївки і родичам постраждалої».

«На жаль, в Україні народ живе своїм життя, а влада — своїм, — коментує ситуацію для «УМ» політолог Вадим Карасьов. — Мені здається, що сьогодні неповага до народу проявляється вже не в орденах, а в тому, що люди ніяк не можуть вплинути на рішення та дії правлячої верхівки. А щодо нагород, то орден Захарченку, згідно з логікою цього політичного режиму, — це нагорода за службу Президенту, ніяк не народу, за заслуги не перед народом, а перед Януковичем. Це певний сигнал для еліт політичних кланів і тих, хто все ще хоче отримати таку винагороду з рук Президента. У списку ж видно, що всі нагороджені — це «свої» люди, нікого зайвого там немає».

Політолог Карасьов наголошує, що такі нагородження — це радянсько–бюрократичний пережиток, від якого Україна ніяк не може позбавитися. «Уся процедура з цими відзнаками навіть виконана у радянському стилі, єдине, що змінилося — це назви орденів», — каже експерт.

ЦИФРИ

Деякі джерела наводять сттистику, за якою саме Україна посідає перше місце в Європі за обсягами «орденопаду». «Із 1995 року указами чотирьох президентів України було присуджено 2168 орденів. Левова частка вручених нагород — 1231 штука, або 57% — припадає на орден «За заслуги». Щоб було зрозуміліше, це означає, що за 18 років кавалерами високих державних орденів у середньому ставало по одній людині кожні три дні», — підрахував журналіст Мустафа Найєм. А де ордени — там не лише пиха їх кавалерів, а й пільги, які враховуються в держбюджеті.