Чи вірите ви, дорогий читачу, у вічну любов? Не вірите?.. Ну що ж — замолоду в неї не вірив і Григорій Квітка–Основ’яненко. Принаймні він навіть гадки не мав женитись. У грудні 1803 року Квітка писав своєму приятелеві: «Відчуваю, що мати гарну дружину — велика втіха в цьому житті, але це не моя справа!.. Я бачу, як багато тих, хто кається після одруження, але ж, гадаю, не може бути в природі того, щоб розумний чоловік каявся...» І трохи далі: «Жінок люблю як людей, а не як жінок. І, здається, цим їх не ображаю. Гідним віддаю належне, та не хочу ризикувати власним спокоєм. У ньому все моє щастя в цьому житті, а в майбутньому, сподіваюсь, і без них буде добре».

«Князі Радзивіли» — видання вельми нестандартне для пост­радянської ментальності. Сказати б, атипове для нашої історичної пам’яті як за формою, так і за змістом. Авжеж, чи не все ХХ сторіччя з української свідомості вичавлювали почуття роду. На теоретичному рівні — облудно стверджуючи про ніяку роль особистості в історії, не кажучи вже про роль фамільних династій. На практичному — ґвалтовно змушуючи публічно зрікатися батьків-дідів. Що ж дивного, коли родовідна, генеалогічна книга постає витвором, що не вписується до звичних читацьких преференцій сучасного українського соціуму.

Художник Петро Козловський, що мешкає в селі Серби Одеської області, працює без фарб і пензля. Його сировина — пшениця, мак, горох, манка, овес, гречка, насіння соняшника. На виставці «Живі картини»», яку відкрито в Музеї книги і друкарства України, представлено кілька робіт майстра. Серед них — «Діва Марія» та «Ісус Христос».

Літературно–меморіальний музей Михайла Булгакова від самого заснування користується популярністю не лише у столичних жителів, а й у туристів, що, навідуючись на Андріївський узвіз, повсякчас підсідають на лаву до пана Булгакова (пам’ятника біля музею). Наразі унікальність музею визнали на світовому рівні — «будинок Турбіних» (народна назва музею) внесли до топ 20 найкращих літературних музеїв світу. Таке рішення було прийняте експертами на першому Форумі літературних музеїв світу, що пройшов у Москві. «Критерієм для відбору були не лише експозиції, враховувалася й різнобічна діяльність закладу, — зазначила в офіційному коментарі директор музею Людмила Губіанурі. — Наш музей, окрім головної експозиції, має велику кількість проектів: журфікси, дитячі, великодні й іменинні свята, чаювання на веранді та інші. Всі вони об’єднані тим, що ми називаємо місією нашого музею — відроджувати традиції, пов’язані з життям дому і сім’ї Булгакових».

Днями канал ТВі презентував новий театральний проект, який його автори назвали «Третій дзвінок». З третім дзвінком в усіх театрах світу починається вистава, «третій дзвінок, ваш вихід!» — сотні разів за життя чують актори ці слова. Нова програма демонструватиме телеверсії легендарних театральних постановок, більшість з яких уже ніколи не побачимо у театрах.

Одразу після чергового «виверження вулкану» на «Донбас–арені», де, нагадаємо, «Шахтар» переграв «Динамо» 3:1, італійський куратор вітчизняного суддівського корпусу П’єрлуїджі Колліна провів традиційний прес–клуб із представниками мас–медіа. Напевно, передбачаючи питання щодо суддівства в Донецьку, італієць зав­бачливо призначив зустріч зі ЗМІ на наступний день після українського «класико».

Попри те, що популярність і поширеність неолімпійських видів спорту на планеті не надто велика, Всесвітні ігри — серйозне й масштабне дійство, адже з 2001 року його курирує Міжнародний олімпійський комітет. Упродовж 11 днів 4,5 тисячі атлетів із понад ста країн світу змагалися за 195 комплектів нагород у колумбійському місті Калі.