Що сталося після «мовного майдану»

Рік тому, 3 липня, Верховна Рада прийняла скандальний законопроект Ківалова — Колесніченка «Про засади державної мовної політики», який збурив суспільство і спричинив акції протесту прихильників опозиції. 4 липня 2012–го під Український дім, де почали голодування нардепи з опозиційних фракцій і де мав проводити прес–конференцію Президент, прийшло кілька сотень небайдужих. Янукович до залу тоді так і не потрапив — опозиціонери вступили в сутичку із посиленими загонами «Беркута» й відстояли плацдарм, наполягаючи на виконанні статті 10 Конституції про державний статус єдиної — української — мови. Однак зрештою мовний закон набув чинності — всі апеляції до сумління гаранта Конституції були марними. Російська мова здобула значно ширші права, ніж було доти.

Цього ж року на річницю «мовного майдану» прийшов лише десяток українців, які нагадали вже не владі, а опозиції про її передвиборчі обіцянки. «Мовний майдан вітає парламентську опозицію із першою річницею! Дякуємо за «виконання» передвиборчої обіцянки скасувати закон про мови», — було написано на банері громадських активістів.

Чому через рік немає нового майдану

На думку політологів, така мала кількість людей прийшла вчора до Українського дому тому, що люди не вірять ні опозиції, ні владі, — вони стають аполітичними. Єдині проблеми, які їх можуть сколихнути і вивести на вулицю, — це соціально–економічні негаразди. «Прикладом такого спротиву є Врадіївка, де люди усвідомили, що не можна більше терпіти такого ганебного ставлення до себе, тому згуртувалися і вийшли на вулицю. Політичні ж проблеми сьогодні не виведуть людей на майдан. Народ розчарований», — каже в коментарі «УМ» політолог Володимир Фесенко.

Сьогодні можна побачити, що ситуація з мовним законом вже не настільки актуальна, як рік тому, ба навіть зовсім забута. Причина проста. Коли владі був потрібен закон — вона ним скористалася з єдиною метою — утримати свій електорат. Після виборів вона не змогла ні повноцінно ввести в дію свої обіцянки щодо російської мови, ні змінити цей закон, вважає політолог.

«Опозиція теж відверто й цинічно скористалася своїми виборцями. Мовний закон — це очевидна її поразка, про яку люди не забудуть, якщо не зміниться ситуація. Проте і влада, яка, здавалося б, згуртовує цим законом свій електорат, не впоралась із завданням і не виконала його», — каже Володимир Фесенко.

Результати імплементації мовного закону

Є певні підстави вважати, що мовний закон не приніс великих змін у мовну політику країни. І на сьогодні люди рідко згадують про проблеми, викликані саме «законом Ка–Ка». Події минулого року були лише політичними технологіями. Політолог Володимир Фесенко каже, що прямих наслідків для мовної картини суспільства закон не приніс.

Народний депутат від ВО «Свобода» Ірина Фаріон також вважає, що із впровадженням закону про фактичну двомовність не все пішло так, як хотіли його автори. «Сталося не зовсім прогнозоване, прораховане і політтехнологізоване. У суспільній свідомості мовний мінус породив плюс. Найкраще про це свідчать цифри: лише 28% громадян України за надання іншій мові статусу державної супроти нещодавніх понад 40%; лише 3% цьогорічних абітурієнтів обрали для написання текстів недержавну мову. Проте найважливіше інше: нещодавно у Києві, у Деснянському районі, постала гімназія імені Євгена Коновальця, а більшість російськомовних батьків гімназії «Київська Русь», що в Дарниць­кому районі, через яскраві баталії обстояли своє право і потребу навчати дітей саме українською мовою», — написала радикальна депутатка–філолог у своєму блозі.

Хоча не все так однозначно: є фахівці, які фіксують подальше насадження російської мови. У коментарі «УМ» знаний український науковець, перекладач, громадський та політичний діяч Максим Стріха каже: «Найбільше негативного впливу спостерігається у системі освіти — все більше вчителів змушують «рекомендувати» батькам вивчення російської, збирати заяви на її викладання. В Україні стало менше реклами і радіоефіру українською мовою; газети, журнали читають російською мовою. Проте на кожну дію є своя протидія, і якщо українці згуртуються і самі не дозволятимуть наступ на свої мовні права, то протидія буде ефективною. Адже кожен із нас сам обирає, якою мовою дивитися фільм, читати книгу, навчати своїх дітей і спілкуватися у повсякденні».

Максим Віталійович зазначає, що зміни на краще можуть бути лише в тому випадку, якщо люди усвідомлять потрібність у рідній мові. У іншому разі, протягом декількох років можуть цілком знищити українську мову. «Сьогодні ми не можемо відсторонити людей, які перебувають при владі, проте вже зараз ми маємо знайти суспільну протидію для того, щоб із часом остаточно очистити українську спільноту від тих, хто знищує мову», — каже Максим Стріха.

Головний герой «мовного майдану» знову в строю

Один із найактивніших діячів «мовного майдану» Дмитра Різниченка за чин 4 липня 2012–го отримав вирок: два роки ув’язнення умовно за заподіяння тілесних ушкоджень працівникам міліції (нагадаємо, він пирснув із газового балончика в обличчя правоохоронцям під час бійки «стінка на стінку» біля Українського дому). Проте сьогодні Дмитро не зупиняється і активно бере участь у мітингах та акціях протесту.

«А як по–іншому можна протидіяти тому, що відбувається в країні? — каже Різниченко в коментарі «УМ». — Я тільки вчора приїхав із Врадіївки і зрозумів, що люди небайдужі, вони не терпітимуть такого ставлення, вони готові йти у наступ, але не за політичні гасла, а за нормальне життя».

Також Дмитро розповів, що з часом планує вступити до лав ВО «Свобода». «Після баталій і проблем на «мовному майдані» лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок запропонував мені вступити до партії. Я дуже довго думав, проте, зваживши всі «за» і «проти», вирішив, що це буде правильним рішенням — погодитись на пропозицію, оскільки чекати і не діяти немає часу», — розповідає активіст. Тож через рік після того, як Дмитро опинився в епіцентрі подій і потрапив на перші сторінки газет у різних країнах світу, вбраний у футболку з логотипом «Свободи», він таки поповнить лави цієї партії.

«Я в жодному разі не збираюся зупинятись, і ті два роки, які мені дали умовно, якщо хтось думає, що спинили мене, — то вони глибоко помиляються. Переконаний, що якби саме сьогодні стояло питання мовного закону, то влада ні в якому разі не наважилася б його прийняти. Бо такі покидьки, що перебувають при владі, побояться йти проти активно налаштованих людей, яких ми можемо побачити у Врадіївці», — заявляє Різниченко.