І озеро, і ставок, і грибок...

Фінішна пряма травня не балувала волинян теплом. Зливи і шквали відлякали туристів та відпочивальників, яких у цю пору року вже чимало, особливо на Шацьких озерах. Саме вони, водні перлини краю, приваблюють відпочивальників. Лише в Шацькому і Любомльському районах, що на кордоні з Польщею, 30 мальовничих озер, не рахуючи річок. І, звичайно, одне з семи чудес України — Світязь, куди пролягають головні туристичні маршрути влітку. Хоча все більше українців і навіть іноземців шукають невибагливий відпочинок на природі в незайманих її куточках. А такі на Волині, дякувати, ще збереглися.

Басейни біля цілющої води

Поки що у селищі Світязь та інших населених пунктах, розміщених на світязьких берегах, навали відпочивальників не спостерігається. А поодинокі сміливці, які приїхали сюди попри не вельми сприятливу погоду, потерпають від комарів — цих «кровосісів» тут цього року як ніколи завдяки вологій і теплій весні. Місцеві мешканці з нетерпінням чекають милості від небесної канцелярії, бо якщо негода пануватиме і в червні, вони зазнають немалих збитків. Тоді курортний сезон зменшиться на цілий місяць.

Любителі спокійного сімейного відпочинку зазвичай шукають місце або у самому Світязі, на турбазі «Шацькі озера», чи у селі Пульмо. Щодо цін, то вони цьогоріч, як прогнозують, залишаться на рівні минулорічних. Ціновий діапазон світязького відпочинку надзвичайно різноманітний, але насамперед залежить від того, який відпочинок вам до вподоби і яка товщина вашого гаманця. До послуг грошовитих клієнтів в особняках, що обліпили береги озера, можна орендувати номер за 600 гривень на добу, а можна і за 1100. Чого тільки не вигадують власники цих дорогих хатинок, аби заманити грошовитих клієнтів. Навіть басейни побудували, хоча який кайф після світязької цілющої води плавати у басейні? Щоправда, чимало волинян, які можуть дозволити собі недешевий комфортний відпочинок, перестали їздити на Світязь, бо за такі самі гроші можна відпочити у Криму або ж у Туреччині.

Скромніший економ–варіант світязького відпочинку потягне на 230 гривень, душ і туалет за такі гроші може бути й на вулиці. Більш–менш пристойний номер для сім’ї з дитиною чи двома вартуватиме 430 гривень. Пересічний турист без мух у голові може зняти кімнатку у скромному будиночку по 50—60 гривень за ліжко–місце, із зручностей — кухня та літній душ. Окрема плата за харчування: обід — 50 гривень, вечеря — 40.

Молодь, як правило, полюбляє відпочивати не в самому селищі Світязь, а на урочищі Гряда, що на протилежному березі озера. Там розташовані лише бази відпочинку і вся відпочинкова інфраструктура. «Дикарем» там можна відпочити у наметовому містечку, прилаштувавши своє авто у кемпінгу. На Гряду їдуть ті, хто полюбляє компанії, дискотеки й пісні до ранку.

Поліщуки вчать пекти домашній хліб і вишивати

Є на Волині не менш гарні місця, де можна відпочити не гірше, ніж на Світязі. Адреси деяких iз них розміщено на сайті «Волинь туристична», хоча там лише маленька частина волинських агросадиб, готових прийняти любителів зеленого туризму.

«Маємо фактично 300 агросадиб, хоча левова частка (понад 230) припадає на озерний Шацький район і Світязь, — розповідає спеціаліст відділу організації туризму управління культури й туризму Волинської ОДА Віталій Чернець. — Не хочуть власники надавати інформацію про свої садиби в iнтернет, бо бояться, що податкова їх зафіксує. Люди просто не обізнані із законодавством. Адже якщо вони здають до 30 ліжко–місць, то реєструватися не потрібно, сплачується тільки податок з доходу фізичних осіб. Ми провели нещодавно спеціальний семінар, щоб розповісти власникам садиб про всі ці юридичні нюанси».

Віталій Чернець відзначає, що, на жаль, у нас ще немає такого попиту на зелений туризм і таких туристичних потоків, як, скажімо, у сусідній Польщі. «Волиняни мають родичів у селах, батьківські хати, куди відправляються влітку на відпочинок, — констатує чиновник. — Хоча приїздять до нас туристи з Білорусі, Польщі. У Любешівському районі є національний парк «Прип’ять — Стохід», засновником якого стало Франкфуртське орнітологічне товариство. Тому в ці краї приїздять любителі орнітології, науковці з європейських країн для вивчення багатої флори і фауни цього заповідного поліського куточка».

На Любешівщині є чудове озеро й село Люб’язь, куди теж пролягли туристичні маршрути як українців, так і закордонних туристів. Втікаючи від навали на Світязі, любителі тихого відпочинку стали обирати саме це озеро. Гостинні поліщуки запропонують не лише активний відпочинок, відправивши туристів у ліс по гриби і ягоди, а й навчать бажаючих пекти домашній хліб, готувати смачні місцеві страви, гаптувати, вишивати, словом, сповна відчути всю автентику цього поліського мальовничого куточка.

«У мене вже кілька років поспіль відпочивають люди з Тернополя, Львова, Києва, Запоріжжя, — розповів Володимир Швирид, господар люб’язької агросадиби «Хвиля». — Це вже постійні клієнти. Були поляки. Німців приймали разів iз чотири. Вони приїжджають ненадовго, днів на три–чотири. Усі люблять смакувати наші раки після бані. Частуємо гостей усім домашнім: хлібом, молоком, яйцями, грибами, і, звичайно, рибою. Риба смажена, парена, варена, сушена. Багато хто любить усамітнитися на острові, який посеред озера. Бере човен, намет, вудки — і гайда на самоті рибалити. Сашко Положинський (соліст гурту «Тартак». — Авт.) любить так утекти. Він разів з вісім до нас приїздив. Побуде, поки його не розсекретять. Взагалі, для гостей маємо човни, байдарки, будиночок на вісім чоловік біля води».

Вартість такого відпочинку, за словами господаря агросадиби, — 50 гривень за добу з людини. І люди їдуть сюди не тільки по свіже повітря. «Львів’яни приїздять до нас, коли гриби починаються, — каже Володимир Швирид. — Вони сушать їх, консервують, рибкою сушеною теж запасаються. Якби наше озеро було десь поблизу Луцька — можна було б розвивати цей бізнес і прибутки були б більшими. А так це — ризикована справа. Немає погоди — немає людей. Літо пролетіло, і по заробітках. Взимку до нас не їдуть, як у Карпати».

Приїздять навіть одесити

Попри ризики і не надто великі прибутки, щороку збiльшується кiлькiсть волинян, які започатковують власний маленький туристичний бізнес. Бо практично у кожному районі області є чудові куточки природи, навіть якщо поблизу немає мальовничого озера чи річки. Хороший невеликий ставок і хатинка на його березі теж влаштовують любителів тихого невибагливого відпочинку.

Як не дивно, але деякі агросадиби приймають туристів цілий рік. Наприклад, «Несухоїже» на Ковельщині . Її власник Віктор Тимошик збудував два будиночки просто в лісі, викопав ставки, в яких водиться чимало видів риби. Сосновий ліс, чисте повітря, Турія неподалік — що ще треба, щоб втекти від цивілізації? Гості можуть вирушити човнами у водну подорож річкою, порибалити, юшки наварити, у баньці попаритися. Тут же і город свій обробляється, з якого екологічно чисті овочі потрапляють на стіл туристів. Для любителів тихого полювання тут справжнісінький рай, бо грибів у довколишніх лісах сила–силенна. Для дітей незабутні враження від спілкування із мешканцями зоокуточка. Доба відпочинку в «Несухоїже» коштувала сто гривень з особи. І бажаючих відпочити в таких умовах вистачає. Восени та взимку їх буває навіть більше, ніж улітку. Скажімо, відкрили для себе красу волинської природи і приїздять сюди щорічно навіть одесити.