Тупик на Зарічній вулиці?

Залучати відомих людей до усіляких політичних кампаній в Україні завжди було модно. Взяти до уваги хоча б останні приклади: Віктора Ющенка на майбутніх виборах вирішив підтримати, зацікавившись політикою у такий відповідальний момент, фронтмен гурту «ВВ» Олег Скрипка, а український форвард «Мілана» Андрій Шевченко днями заявив, що хотів би бачити наступним Президентом Віктора Януковича. Тож не випадково, що одразу після тріумфальної перемоги Руслани на «Євробаченні» у Стамбулі багато хто почав міркувати, до чиїх агітаційних рук приб'ється ласий шматочок у вигляді популярної виконавиці «Диких танців». Були всі підстави вважати, що Руслана Лижичко на виборах працюватиме іміджмейкером Януковича. Принаймні саме вона стала радником Прем'єра, який очолив оргкомітет з проведення «Євробачення-2005» в Україні. А минулих вихідних Прем'єр-міністр ще й заспівав із Русланою в дуеті. Трапилося це у Дніпропетровську під час святкування Дня металурга. Політично-естрадний тандем сяк-так, але душевно виконав для присутніх пісню з радянського фільму «Весна на Зарічній вулиці». >>

Дельта в облозі

В українсько-румунських відносинах — чергове загострення. Тепер до непорозумінь навколо острова Зміїний додалися ще й проблеми з побудовою каналу в дельті Дунаю, який Україна розпочала рити в травні цього року. І схоже, що до спільного знаменника прийти тут буде важко. Як перше свідчення — провал україно-румунських консультацій щодо будівництва каналу «Дунай—Чорне море», які днями пройшли у Києві. Кожна зі сторін відстоює свою позицію і поступатися, очевидно, не збирається. Румунія звернулася до міжнародних інстанцій з протестом проти поглиблення Україною гирла Бистре, заявляючи, що це може спричинити екологічну катастрофу. Українці ж запевняють, що експертиза проведена і з екологією все гаразд — канал буде прорито. Навіть із термінами остаточно визначилися — основні роботи першої черги закінчаться до Дня незалежності. А ось скільки триватимуть консультації — невідомо. За словами посла з особливих доручень МЗС України Леоніда Осаволюка, українська сторона готова надати Бухаресту всі необхідні документи для ознайомлення. >>

Декламації про декларації

Дивні речі відбуваються в українському політикумі. Усім зрозуміло, що в цій царині існує безліч протиріч, які особливо загострюються під час виборчих кампаній. Цього разу конфліктом, навколо якого сперечаються, став невинний за своєю суттю документ — Декларація про чесні вибори. Її, нагадаємо, першим і наразі єдиним підписав Віктор Ющенко, щойно отримав посвідчення кандидата у президенти в Центрвиборчкомі. Критиків угоди про «чесну гру» очолив сам Президент Леонід Кучма, який фактично повторив озвучену перед тим думку кандидата від влади Януковича. «Дотримуватися етичних норм слід усім: і тим, хто щось підпише, і тим, хто не підпише, — якщо це чесна людина. А якщо нечесна — вона тим більше підпише будь-яку декларацію. А потім брехатиме, як і раніше», — поділився своїми думками пан гарант із газетою «День». На думку Л.Д., «жодна декларація ще не перетворила чесну людину на нечесну чи навпаки». У Кучми «складається враження, що в декого з кандидатів промови пишуть одні кандидати, а декларації про чесні вибори — інші», тому, мовляв, нічого й рипатися. А найкраща декларація — вже існуюча Конституція та закони, яких слід дотримуватися й нести покарання відповідно до передбачених санкцій. >>

Iстина вiд Мороза

Другим після Віктора Ющенка претендентом на пост Президента України, який прозондував передвиборчий грунт на Івано-Франківщині, став Олександр Мороз. Головний соціаліст при зустрічах із мешканцями краю передусім рекламував свою багатолітню опозиційність до Леоніда Кучми і послідовність у проведенні політичної реформи. Однак людей більше цікавили не партійні та парламентські заслуги О. О., а його невмотивований «відкол» від, як здавалося раніше, перспективної — з «Нашою Україною» та БЮТ — опозиційної трійці. >>

Мін'юст працює на замовлення?

Якби комусь спало на думку оголосити конкурси на звання «найбільшого сутяги України» або «головного ненависника киян», то за ці «почесні» звання нарівні з головним президентським канцеляристом з успіхом міг би поборотися, очевидно, і міністр юстиції пан Лавринович. Адже відомство, очолюване ним, із завзяттям та наполегливістю, гідних кращого застосування, майже два з половиною роки стромляє палиці в колеса місцевому самоврядуванню у столиці України. Багато разів Мін'юст повертав Київраді затверджений нею Статут територіальної громади міста зі своїми зауваженнями. >>

ПоЕТАПні тортури

Я пробула у вагоні для «спецконтингенту» (читай: в'язнів) хвилин п'ятнадцять максимум. Так само, як і решта моїх колег, які цього тижня на запрошення Уповноваженого з прав людини Ніни Карпачової рушили на київський вокзал подивитись, як етапують засуджених. Більше витримати було б складно — це відчули усі. Ніна Іванівна зняла свій шарфик і перекинула через руку жакет, зауваживши, що, «здається, час роздягатися...». Та справа була навіть не в тому, що стояла спека. (Хоча припікало так, що піт з усіх котився градом, даруйте за неапетитну подробицю репортерського буття). Справа в тому, що у вагоні для «зеків» майже абсолютно перекритий доступ повітря. Хтось із журналістів, перед тим як кинутись до виходу з криком: «Ой, дайте скоріше дорогу, скоріше на свіже повітря!», встиг заміряти ту щілину, через яку до в'язнів в'яло течуть затиснуті залізом струмені повітря. «П'ять сантиметрів, ви уявіть собі, п'ять сантиметрів», — гукав «дослідник». Еге ж, уявіть собі. І помножте ці сантиметри на кількість вікон, а потім розділiть на кубатуру вагона і «поголів'я» в'язнів. Втім про поголів'я — це я дарма. Скотину возять краще. Ще й дбають, напевне, щоб якась корова Лиска не здохла в дорозі, вчасно з'їла свій харч та благополучно звільнила від «зайвого» свій сечовий міхур (для українських в'язнів і це проблема — штучно створена відповідальними особами, але проблема). Та про все по порядку... >>

Де наша «Культура»?

Таке рішення Нацради з питань телебачення та радіомовлення (саме її члени вирішували долю 13 претендентів у конкурсі на ефірне мовлення) можна було б назвати передбачуваним і, до певної міри, логічним. Студія «1+1» має високі рейтинги й солідні технічні можливості. Та й, напевно, самі глядачі не проти дивитися щодня свій улюблений канал на 9 годин більше звичайного. Відтак конкурсний відбір на користування досі непроліцензованими проміжками часу між 4–7 та 10–16 годинами на загальнонаціональному телеканалі УТ-2 та видача нової ліцензії були суто формальною «роздачею слонів». Серед претендентів — 8 державних компаній, у тому числі й телерадіокомпанія «Культура», яка мала на УТ-2 одну годину мовлення. Усі ці творчі колективи залишилися «за бортом». Досить показове, як для нашої — демократичної і цивілізованої — країни, позбавлення українського глядача «культурного» каналу. Навіть у тій же знеславленій антидемократичною політикою керівництва Білорусі державний канал «Культура» працює у цілодобовому режимі. Про Росію й говорити нічого: там подібний канал користується шаленою популярністю, теж працюючи 24 години на добу, і має річний бюджет більш ніж 200 мільйонів доларів США. У нас же для каналу «Культура» ефірного часу й не знайшлося зовсім. >>

Не бійся, мамо...

Наступного дня після підземної трагедії на шахті «Краснолиманська» футболісти «Шахтаря» вийшли на календарний матч вітчизняної першості у чорних пов'язках. А трохи згодом керівництво клубу знову відгукнулося на наслідки вогняного смерчу, що забрав життя 36 гірників (сподіватися на порятунок п'ятьох безвісти зниклих гірників марно — хіба можна вижити під землею без повітря за температури 65 градусів?). Для допомоги родинам потерпілих ФК «Шахтар» перерахував 1мільйон гривень. На відповідний розрахунковий рахунок продовжують надходити кошти від інших підприємств, організацій та установ, які висловлюють свої співчуття не тільки словами. Та чи зможуть ці гроші чи ордери від квартир, які вчора вручив сім'ям шахтарів Прем'єр-міністр, стати бодай слабкою втіхою, приміром, для 36 дітей, які втратили своїх батьків? Ніколи. >>

Сім'я починається з мистецтва

Оригінальна новинка для наречених з'явилася в Тернополі. Новий зал, де відбуватиметься урочиста церемонія реєстрації шлюбів, відкрився не будь-де, а у приміщенні Художнього музею. За словами його директора Ігоря Дуди, придумано таку новацію спільно з Тернопільським РАГСом в інтересах, так би мовити, обох сторін. >>

У бікіні під собором Паризької Богоматері

Позавчора мер Парижа Бернар Делано офіційно відкрив у центрі міста «Паризький пляж-2004», повідомила агенція «Франс Пресс». Він сказав: «Сподіваюся, що це дозволить відпочити мешканцям Парижа, а туристам — відкрити для себе красу нашого міста». >>

Шантаж — зброя терористів

Президент США Джордж Буш підписав директиву, якою зняв заборону на поставки американської зброї до Іраку, що діяла в часи правління Саддама Хусейна. Своє рішення президент аргументував тим, що запровадження нових механізмів поставок військового обладнання із США буде сприяти зміцненню позицій нового іракського уряду та матиме позитивний вплив на процеси демократизації і відбудови цієї країни. Агенція «Рейтер» оцінює, що рішення Буша практично означає надання Іраку статусу «дружньої країни» у відносинах зi США. >>

Заміж у 19? Це не по-королівському!

«Кейра Найтлі виходить заміж!»; «Зірка «Піратів Карибського моря заручилася»; «Гіневра знайшла свого Ланселота» — подібними заголовками днями зарясніла британська жовта преса. А вже через кілька днів спраглим до сенсацій виданням довелося спростовувати повідомлення, які дуже засмутили відданих фанів (чоловічої статі) чарівної 19-річної зірочки. З'ясувалося, що насправді Кейра, яка прокинулася знаменитою після прем'єри фільму «Пірати Карибського моря: Прокляття чорної перлини», під вінець поки не збирається. «Я занадто юна для того, щоб виходити заміж, заводити дітей... Та що ви, мені ще хочеться пожити для себе!» — так прокоментувала тверезомисляча актриса чутки щодо її заручин. >>

Пийте, зеки, пиво пінне

Цікаві тюрми в Америці! З деяких, як виявилося, можна запросто вийти на волю і при бажанні повернутися назад, причому кілька разів на день. Так і вчинили постійні «мешканці» однієї з в'язниць, які бігали за інший бік грат по... пиво. >>

Анекдоти

Сидить Влада Литовченко. Підходить Жерар Депардьє:
— Ви не пере... Ви не пере...
— Неперевершені?
— Ні. Ви не пере... сядете?
— Ні!
— Я бюду чекати... >>

Гурт «Алібі» починає все «с чистого листа»

Нещодавно всі канали взяли в ротацію новий кліп гурту «Алібі», який називається «С чистого листа». Пісня на слова й музику зоряних сестричок Ані й Аліни Завальських, яким у створенні пісні допомагав ще й Михайло Некрасов, одразу зацікавила слухачів. Житейську історію, де волею випадку кохання двох щасливих пар руйнується на очах, можна побачити скрізь. Але не скрізь над нею чаклують такі професіонали від режисури, як Паперник, і не кожен раз їх знімає Марат Адельшин, який був оператором багатьох кліпів Земфіри, Дельфіна та Білана. На відміну від попередніх кліпів, Ані й Аліні цього разу виділили по партнеру. Але красуні — вони таки красуні, кожна хоче, щоб чоловіки звертали увагу тільки на неї, тому цілком зрозуміло, чому в новому кліпі молоді співачки так і не поділили своїх кавалерів, а вирішили почати «с чистого листа». >>

«Універсальне» життя Мераї

Чи може бути нещасною дівчина, яка є однією з найпопулярніших співачок світу, має голос на дві октави вищий від сопрано, пісні якої 15 разів очолювали американський хіт-парад (кращі показники мають лише «бітли» та Майкл Джексон), яка, до того ж, є красунею-білявкою і має на банківському рахунку десятки (якщо не сотні) мільйонів доларів?! Мерая Кері, бо про неї мова, власним прикладом довела, що все згадане ще не є запорукою особистого щастя. Після розлучення з Томмі Моттолою (з його ініціативи) гармонійно вибудуваний, казковий світ співачки розвалився, немов картковий будиночок. Моттола як один iз керівників корпорації «Соні Мюзік» був не лише особистою опорою Мераї. На роки їх шлюбу (1993—97) припадають найбільші успіхи артистки. Після розпаду шлюбу Мерая мала нервовий розлад, довго лікувалася у психіатричній лікарні, що не могло не позначитися на її кар'єрі. Та відомо, що найкращими ліками в таких випадках є час та праця. >>

У «лотерею» українці не виграли

Збірна України під керівництвом Павла Яковенка (вік гравців — до 19 років) зупинилася за крок до фіналу юніорської першості Європи, яка триває у Швейцарії, хоча й не програла жодного матчу. У півфінальній зустрічі «синьо-жовті» лише в серії післяматчевих пенальті поступилися іспанським ровесникам — 1:4. З «точки» влучно пробив лише динамівець Дмитро Воробей, тоді як не змогли реалізувати 11-метрові «шахтар» Чигиринський та «дніпрянин» Кравченко; іспанці ж били безпомилково. >>

Ющенка підтримує народ

В «об'єднаному» соціал-демократичному сімействі України вибухнув скандал. «УМ» уже розповідала про те, що у Криму близько трьох сотень — і число це з кожним днем зростає — членів СДПУ(о) вирішили вийти з лав партії. Це рішення далося їм нелегко. Бо ці люди хай наївно, але щиро вірили в те, що партія під знаком (о), яка назвалася соціал-демократичною, і справді відстоює стандарти істинної соціал-демократії. На місцях часто не видно того, що діється «у верхах», а красиві слова і гасла, віддруковані на глянцевому папері, викликають думку не про те, звідки взялися гроші на їх розповсюдження, а про те, якою правильною і людяною є партія, котра їх пропагує. Вірили ці люди й у свого лідера — Віктора Медведчука. Вірили настільки, що чи не найголовнішою причиною, яка підштовхнула їх до виходу з партії, стало рішення голови президентської Адміністрації не йти на президентські вибори, а підтримати Прем'єр-міністра, висуванця влади Віктора Януковича. Ось тут-то в багатьох вірних соціал-демократів і відкрилися очі на справжню суть «об'єднаної» партії, яка переймається зовсім не впровадженням задекларованих у своїй програмі цінностей, а тим, як зберегтися при владі, як пролізти у всі її шпарини й закріпитися там мертвою хваткою. >>

Повернення в «Совковію», або «Слава СДПУ(о)!»

Були колись часи — на кожному кроці радянському громадянину нагадували, що «Народ і партія — єдині», ковбаса коштувала 2 карбованці, а всі «неугодні» сиділи в таборах і в'язницях. Словом, усе було «чудово». І керівництво Соціал-демократичної партії України (об’єднаної), схоже, замучила ностальгія по тих часах. >>

Паливо не вибухнуло,

Ємності з бензином (загалом близько 40 тонн) загорілися вчора вранці на території Науково-дослідного інституту «Масма». Уже через дванадцять хвилин бійці пожежно-рятувальної частини №9 Святошинського району столиці були на місці НП. На той час вогонь повністю охопив одноповерхову будівлю операторської, де зазвичай здійснювалася перекачка масел і палива з одних ємностей в інші. Оцінивши обстановку, рятувальники викликали на допомогу ще дві «пожежки». >>

Це не «піво», а пиво!

Близько десяти днів тривав у столиці Росії шостий Великий московський фестиваль пива. За ці роки пивне свято в Лужниках стало однією з найулюбленіших подій для мешканців міста, а для виробників хмільного напою — доброю традицією. >>

ЛуАЗ проти податкової — 2:0

Апеляційний суд Волинської області визнав неправомірним порушення кримінальної справи проти керівництва ЛуАЗу за звинуваченням в ухилянні від сплати податків. Отож усі звинувачення на адресу заводу, який «числиться» у списку опозиційних (з огляду на причетність до його співзасновництва одного з лідерів «Нашої України» Петра Порошенка), залишилися тільки неблагими намірами ДПА будь-що очорнити ЛуАЗ. До речі, підприємство, яке створює понад третину валового продукту Луцька, за I півріччя цього року вже відрахувало до бюджету понад 10 мільйонів гривень. Ще задовго до суду керівники податкової на різних прес-конференціях палко розповідали про «значні» порушення, виявлені ними на заводі, що забезпечує роботою більше 1200 волинян. Комусь дуже вже хотілося пов'язати «Нашу Україну» і не геть чесний бізнес, на це було кинуто чималі резерви. Віктор Ющенко, перебуваючи у Луцьку, так прокоментував ситуацію довкола автомобільного заводу: «Це приклад того, як непрозора політика втручається у чесний бізнес. У бізнес, який дає тисячі робочих місць. Я щасливий, що коло моїх політичних партнерів не має проблем із податковою». >>