Нiжин без «Освіти»

Нiжин без «Освіти»

Попри те, що книгарня «Освіта» розташована у приміщенні гуртожитку Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя більше пів­століття, напередодні травневих вихідних Міністерство освіти та науки дало її власникам аж... три дні, щоб звільнити приміщення. Причин і пояснень співробітники книгарні не почули від чиновників і досі.

Постювілейне «Свідоцтво про життя»

Постювілейне «Свідоцтво про життя»

Презентація мемуарів Ади Роговцевої мала б відбутися ще минулого літа, до 75–річного ювілею актриси. Але тоді у плани видавців та авторки втрутилися трагічні події, які примусили відкласти представлення «Свідоцтва про життя» — Ада Миколаївна поховала сина Костю... Сьогодні ж видавництво MERIDIAN CZERNOWITZ офіційно оголосило про те, що книга Роговцевої буде презентована під час «Книжкового Арсеналу», що розпочнеться 24 травня і працюватиме протягом тижня. На осінь запланований промо–тур книги містами України.

Почитали? Затанцюйте гопака

Почитали? Затанцюйте гопака

16–19 травня «Український дім» запрошує на IХ Київську міжнародну книжкову виставку. Цього року до участі у проекті, організатором якої є Держкомтелерадіо України, долучаться понад сто вітчизняних видавництв та представники видавничої галузі з інших країн.

Роман на дев’ять голосiв

Роман на дев’ять голосiв

Не пригадую, хто саме з великих сказав, що погані люди просто помирають, а хороші — переходять у пам’ять. Коцюбинський однозначно перейшов у пам’ять. Але як цю пам’ять систематизувати, зробити світлою і донести до нащадків? Як зняти непристойно товстий шар ідеологічного гриму з витонченого українського імпресіоніста, якого нам свого часу перевдягли у соціалістичні шати і нарекли заледве не «учнем Леніна» і «підмайстром Горького», а, по суті, зробили його іконою українського лiтературного соцреалiзму? На всі оці «як» на свій страх, ризик і майстерність взявся відповісти Михайло Слабошпицький у романі «Що записано в книгу життя» (видавництво «Ярославів Вал»).

Економне «Євробачення»

Економне «Євробачення»

Із часу заснування у 1958 році пісенний конкурс Європи поступово набував статусу грандіозного шоу, що виходило за рамки вокалу. Скажімо, минулорічне «Євробачення» досягло постановочного апогею — на підготовку до конкурсу Азербайджан витратив близько 70 млн доларів (до цього «фінансову першість тримала Росія — 42 млн. доларів на конкурс у 2009 році). Зведення одного лише головного естрадного майданчика — «Крістал Холлу» в Баку на 25 тисяч місць — обійшлося в 25 млн. євро. На противагу кавказькому шику і марнотратству 58–й за рахунком європейський пісенний конкурс у шведському місті Мальме обіцяє пройти камерно та затишно. Бюджет цьогорічного конкурсу вражаюче малий — всього 20 млн. доларів. Шведи вирішили відмовитися від зайвого освітлення та спецефектів — кажуть, хочуть повернути «Євробаченню» його першопочаткову місію, тобто щоб це був конкурс пісні, а не шоу. Неабияке значення, звісно, має в такій заощадливості й економічна криза, через яку від участі в конкурсі відмовилися десять країн.

Всі статті рубрики