Дивно, але тріумфальний вхід Спасителя до Єрусалима в неділю, що через століття стала зватися Пальмовою, або ж Вербною, був початком Страсної седмиці. Адже в давнину саме з неділі починався тиждень. Богослови зазначають, що в день, коли люди захоплено вигукували Христові: «Осанна!» і шанобливо встеляли шлях пальмовим гіллям, лише Він знав, що ця прикрашена знаками вічності дорога насправді веде до Голгофи. Він в’їжджав до Міста Миру як цар. Але не звичайний, політично–земний. «Господь, аби ствердити пророцтва, входив до Єрусалима, як цар духовний, кроткий. Він сидів не на коні, як годиться земним царям, а на ослі», — пояснє «УМ» владика Євстратій Зоря, прес–секретар УПЦ Київського патріархату. Утім люди вітали його саме як політичного лідера. Мешканці Святої землі вже багато років потерпали від несвободи під владою римлян. І були певні, що могутній чоловік, який перетворив воду на вино, зцілював невиліковних і воскресив Лазаря, чудом і дивом приведе їхній народ до державної незалежності. Лише після розп’яття і Воскресіння людям відкрилося, що Спаситель прийшов врятувати їх не від зовнішнього ворога, а від зла у їхніх власних душах. «Це свято — нагода для нас у своєму житті, ніби мешканці стародавнього Єрусалима, зустріти Господа. І при цьому наші душі, слова і діла спрямувати на виконання Його святих заповідей».