Бостонські стрільці

Потроху відійшовши від шоку, викликаного терактом під час Бостонського марафону, вся Америка взялася стежити за новим «реаліті­шоу» — полюванням на підозрюваних у скоєнні цього злочину. Щоправда, «реаліті» було не зовсім у прямому ефірі — з міркувань конспірації поліція заборонила пресі вести прямі репортажі з місця подій, тож навіть в онлайн­стрічках новини з’являлися з певним запізненням.

Зрештою «шоу» закінчилося успіхом поліції: підозрюваних, братів Тамерлана та Джохара Царнаєвих, упіймали. Щоправда, один із них майже одразу помер від поранень, а другому під час перестрілки пошкодили горло, і тепер він не може говорити. Учора 19­річний Джохар, який лежить у лікарні під посиленою охороною, почав давати покази. Поки що — винятково в письмовому вигляді. Не виключено, що вголос на запитання слідчих він не зможе відповісти ніколи.

Фото двох підозрюваних у причетності до теракту ФБР опублікувало вдень 18 квітня. Двоє юнаків: один — у білій бейсболці козирком назад (Джохар), другий — у чорній і сонячних окулярах (Тамерлан). Очевидно, збагнувши, що тепер на них полюватиме вся країна, брати пішли ва­банк. Через шість годин після публікації, пізно ввечері минулого четверга, вони підійшли в Кембриджі (передмістя Бостона) до поліцейського, який чергував біля Массачусетського технологічного університету, і хтось із двох кілька разів вистрелив правоохоронцю в голову. 26­річний Шон Коллієр загинув на місці, а Царнаєви на його патрульному авто вирушили до найближчого продуктового магазину і, погрожуючи продавцям зброєю, пограбували касу.

Помінявши машину на позашляховик «Мерседес» і прихопивши в заручники його водія, відчайдухи поїхали далі. Водій, якого згодом відпустили, запевняє: брати вихвалялися йому, що й справді влаштували вибухи під час марафону, в результаті яких загинуло троє й отримало поранення понад 170 людей.

Операція із захоплення особливо небезпечних злочинців тривала кілька годин, за участю посилених нарядів поліції та гелікоптерів. Царнаєви відстрілювалися, а в якийсь момент Тамерлан вибіг iз машини в бік поліцейських — як запевняють джерела у правоохоронних органах, на грудях у нього був закріплений вибуховий пристрій.

До цілі молодик не добіг — його підстрелили. Тим часом Джохар за кермом «Мерседеса» прорвав поліцейське оточення і, переїхавши ще живого брата, відірвався від переслідувачів. Упіймали його вже згодом — терорист ховався в човні, що стояв на подвір’ї одного з будинків.

Тепер головне запитання, відповідь на яке шукають не лише правоохоронці, а й преса, — що спонукало братів Царнаєвих скоїти такий страшний злочин. Тамерлан, який народився ще в Радянському Союзі, захоплювався спортом і міг досягти неабияких успіхів у боксі. Джохар, який з’явився на світ уже в пострадянському Киргизстані (імовірно, туди батьки хлопців переїхали з Чечено­Інгушської АРСР на початку 1990­х), подавав великі надії як талановитий студент­медик і навіть отримав стипендію від міської адміністрації Кембриджа.

У США вони разом із батьками переїхали більше десяти років тому. Тож, як тепер наголошують російські ЗМІ, «виплекала» цих двох терористів уже Америка, а не Чечня чи Росія. Хоча, до слова, Тамерлан так і не став громадянином США, на відміну від Джохара. Торік він майже шість місяців провів на Північному Кавказі, проте тамтешні бойо­вики категорично заперечують будь­які зв’язки з братами Царнаєвими й нагадують: зі США їм воювати ні до чого, адже головний ворог — Росія.

У 2011 році Тамерлана допитали агенти ФБР. Правда, за деякою інформацією, зроблено це було на запит від російської ФСБ. І зрештою, не виявивши нічого підозрілого, юнака відпустили.

Тепер деякі конгресмени закликають президента США Барака Обаму судити Царнаєва­молодшого за законами воєнного часу, як в’язнів бази Гуантанамо. А чеченська діаспора у Штатах із жахом чекає переслідувань, пам’ятаючи гіркий досвід арабів, яких після терактів 11 вересня поліція нерідко просто посеред вулиці «клала на землю» без жодних на те приводів. Втім, потерпають не лише чеченці. Не надто розрізняючи вихідців із колишнього СРСР за етнічним походженням, особливо перелякані американці вже тицяють пальцями в росіян. І, можливо, українців.