На сороковий день від Різдва Христового Діва Марія та Йосип уперше принесли маленького Божого сина до єрусалимського храму, аби присвятити Ісуса Господові. В храмі їх зустрів сивий старець Симеон, який давно чекав на зустріч із Богом. Колись він не повірив, що Спаситель народиться на землі від звичайної жінки, тому йому було обіцяно, що він не помре, поки не побачить здійснення цього дива. Ця зустріч — Стрітення — відбулася, тепер Симеон, який, за переказами, жив уже триста років, нарешті міг одержати вічний спокій. Перед смертю він сказав пророчі слова: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, iз миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів». «Симеон говорить, що закінчився час важкого і довготривалого очікування і настав час спасіння, адже світло, яке виходило від Богодитяти, освітило і його серце світлом богопізнання, — пояснює архієпископ УПЦ КП Епіфаній. — Перед очима блаженного старця тепер відкрились усі ті блага, які приніс на землю Ісус. Він прийшов звільнити рід людський від рабства гріха і смерті». У кожного християнина, кажуть богослови, своє стрітення — своя зустріч із Богом. Це момент, коли ми усвідомлюємо, що живемо не просто для задоволення своїх потреб і забаганок. Навіть сам Христос казав, що прийшов у цей світ не для того, щоб Йому служили, а щоб послужити іншим.