Жорсткий клінч учителя та учня

Народний артист СРСР Армен Джигарханян — один iз небагатьох флагманів найкращих часів радянського кінематографа, що не розгубив своєї шаленої популярності і в наші дні. 78–річний актор, який зіграв у понад трьохстах фільмах, за що був удостоєний відповідного запису у Книзі рекордів Гіннесса, сьогодні увесь свій час віддає Московському драматичному театру під керівництвом Армена Джигарханяна. Вистава «Театр часів Нерона і Сенеки» режисера Дмитра Ісаїчева, яку кияни зможуть переглянути на сцені Театру імені Франка сьогодні та завтра, датована 2011 роком.

З п’єсою Едварда Радзинського, яка лягла в основу спектаклю і була надзвичайно популярною років тридцять тому, у Джигарханяна особливі стосунки. Ціле десятиліття він виходив у ролі правителя Риму Нерона у виставі театру імені Маяковського. А нині увійшов у цю ріку вдруге, але вже у своєму театрі і вже як Сенека. Джигарханян з’являється на початку першого акту — статечний, убілений сивиною. «Старість, — тихо скаже він, — вечорами одягаю дві туніки й все одно мерзну». Але особливо розговоритися Сенеці не судилося — вчителю не дає розкрити рота його ж учень Нерон (Семен Штейнберг). Жорсткий клінч двох антиподів триває протягом усього дійства. Утім у цій історії героєві Джигарханяна таки вдасться отримати моральну перемогу над холоднокровним убивцею…

Актори театру під керівництвом Джигарханяна — його колишні студенти. Яких він навчав «розповідати про те, що болить», оскільки «в театрі ми, і актори, і глядачі, зустрічаємося тому, що у нас є проблема». Те, що болить йому і про що він зараз хотів би сказати зі сцени, Армен Борисович формулює наступним чином: «Уявити собі більш аморальне середовище, ніж наше, важко. Так, люди ходять у церкву, ставлять свічки, прикладаються до святинь. Але при цьому — повна відсутність моралі…»