Популярність цього співака, відомого виконавця російських, українських, циганських романсів, естрадних пісень у стилі танго і фокстроту припала на середину минулого століття. У Радянському Союзі творчість Петра Костянтиновича Лещенка, його «буржуазна музика», були під забороною. Але пісні артиста все одно слухали, хоча тримати вдома його записи, зроблені на м'якій рентгенівській плівці, було доволі небезпечно.
Петро Лещенко народився 3 червня 1898 року на Одещині, у селі Ісаєве. Навчався у церковно-приходській школі, співав у хорі, захоплювався танцями, грав на гітарі та балалайці. Церковну освіту він не закінчив: 1907 року родина у пошуках роботи переселилася до Бессарабії. Перші професійні проби співака Лещенка відбувалися у перервах між сеансами сінематографа. Але навряд чи він мріяв все своє життя покласти на те, щоб заповнювати подібні антракти. Одружившись із балериною Зінаїдою Закіт, Лещенко разом із дружиною вирушає у турне країнами Європи та Азії. У цей же час знайомиться з Іваном Буніним, Федором Шаляпіним, Олександром Вертинським, які стають його добрими товаришами. 30-ті роки у житті співака — це калейдоскоп країн та гастролей: Белград, Рига, Англія... Було записано багато платівок, а за рідкісної краси оксамитовий баритон преса охрестила його «російським Орфеєм».
Оселившись у Бухаресті, відкриває ресторан «Лещенко», сам не лише співає, а й танцює — відомо, що Петро Костянтинович віртуозно виконував арабський танець. У ресторані грав джаз-бенд, співав хор, солісткою якого була Алла Баянова.
Друга свiтова внесла свої корективи в життя Лещенка: він мав необережність дати кілька концертів в окупованій Одесі, й цей факт потім неодноразово пригадували йому в КДБ. В Одесі ж він зійшовся з двадцятирічною акомпаніаторкою Вірою Білоусовою. Повернувшись до Бухареста, куди вже увійшли радянські війська, співак був змушений закрити свій сімейний ресторан. А заарештували його під час концерту, після виконання знаменитого «Чубчика кучерявого», як «ворога народу, за співпрацю з німцями під час війни». Арештували й дружину Віру, «за зраду та шлюб з іноземним підданим». Засудили до розстрілу, але потім відпустили.
Помер Лещенко 16 липня 1954 року у тюремній лікарні Бухареста.
Ніхто не знає, де могила співака — він так і залишився людиною-легендою, про яку, до речі, не забувають і досі. Створено благодійний фонд імені Лещенка, а в пресі з'являються публікації про нього.
У квітні у столиці відбулася прем’єра спільного проєкту Херсонського обласного драматичного театру імені Миколи Куліша та Київського академічного театру «Колесо» — вистави про замасковані надії позбутися самотності «Надвечір’я з рок-н-ролом». >>
Українською перекладено вже другу книжку американського нейробіолога Девіда Іґлмена. >>
У Києві цього тижня завершується показ великого виставкового проєкту «Алла Горська. >>
Прем'єрні «Друзі» - це про пари: двоє жінок і двоє чоловіків. Історія також просякнута нашим сумним сьогоденням, накладає свій відбиток війна. Утім в ній спалахують миттєвості, де є місце любові, дружбі, теплу та іншим земним радощам, з яких і складається життя. >>
За даними Міністерства освіти і науки Латвії, російська мова викладається як друга іноземна майже в половині латвійських шкіл. >>
Режисер документального фільму «20 днів у Маріуполі» Мстислав Чернов привіз до України перший в історії вітчизняного кіно «Оскар», а також статуетку Британської академії кіно і телевізійних мистецтв (BAFTA). >>
