Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Відомий дніпропетровський гурт «...И Друг Мой Грузовик» оголосив про завершення творчої діяльності. Заяву про «саморозпуск» колективу вивісила на офіційному сайті «Грузовика» його директор Олена Белентьєва. «Обговоривши стан справ і ситуацію в цілому, ми одностайно ухвалили рішення завершити творчу діяльність гурту «И Друг Мой Грузовик»... Ми зробили все, що могли, і сказали все, що хотіли сказати, у рамках цієї групи», — йдеться в офіційному «некролозі» «грузовиків». Мовляв, колектив було створено як одноразовий проект для одного фестивалю, а прожив він аж 15 років, і «це були прекрасні 15 років, ми розстаємося без гіркоти і жалю».
Справді, у 1997 році Антон Слєпаков (автор пісень, вокал), Ростислав Чабан (бас–гітара) та Володимир Бусел (ударні) об’єдналися, щоб зіграти на фестивалі в Дніпропетровську. Експеримент виявився настільки вдалим, що хлопці вирішили продовжити життя групи «Я и Друг мой Грузовик». Уже за рік вийшов перший демо–запис, а в 1999–му кліп «Колеса» з’явився в ротації не лише на українському, а й на російському ТБ. Невдовзі колектив залишив Бусел, напевно, він і був отим «я», бо після його «відходу» це слово зникло з назви. «...И Друг Мой Грузовик» продовжив діяльність з новим барабанщиком (сьогодні за ударними — Денис Швець. — Ред.). Вони концертували, і за кордоном також, записали пару альбомів, зокрема і найбільш успішний у своїй історії — «Шукаю друга» (2007). Останні роки видавали «на–гора» по студійній платівці, остання — автобіографічний альбом «Роки геологів» — побачила світ цьогоріч. Тому рішення про закінчення творчої діяльності пошановувачам «грузовиків» здалося дещо дивним.
Дізнатися про «допоміжні» причини самознищення гурту наразі неможливо — Олена Белентьєва незворушна: колектив ухвалив солідарне рішення нічого не коментувати пресі. На своїй сторінці у «Фейсбуці» вона відповідає на прохання журналістів розповісти, які подальші індивідуальні плани членів команди: «Ми не коментуємо. Викручуйтеся самі». Мовляв, «ми не вважаємо розпад гурту подією, подія — це коли з’являється новий гурт».
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>