Цього року зима розпочалася тріумфом палкого почуття любові на теплому середземноморському острові Мальта. Церемонія нагородження «європейського Оскара» пройшла 1 грудня, а призером вечора, який відвоював чотири статуетки, став австрієць Міхаель Ханеке з кіноісторією про старіюче подружжя під назвою «Любов».

Минулий тиждень Україна завершила на мажорній ноті: з Амстердама надійшло повідомлення про перемогу в дитячому пісенному конкурсі «Євробачення» десятирічної Анастасії Петрик з Одещини. Пісня «Небо» у її виконанні не залишила шансів іншим одинадцятьом учасникам, полонивши журі та глядачів з усього континенту. Наша Настя отримала 138 балів, максимальні дванадцять їй виставили Вірменія, Бельгія, Нідерланди, Швеція, Білорусь, Молдова, Албанія... Друге місце посів колектив із Грузії Funkids (103 бали), третє — група Compass Band із Вірменії (98 балів).

Харків. Третє грудня 1763 року. За вікном уже поночі. Григорій Сковорода — викладач класу синтаксими й грецької мови місцевого колегіуму — після всіх своїх денних клопотів нарешті згадав, що в нього сьогодні день народження. Тоді він сів за стіл і почав писати лист. Спершу на папір лягли латинські вірші: «Колись у цю ніч привела мене мати на світ. / Цієї–бо ночі подав я і перші ознаки життя. / А другої ночі, о Христе, мій Боже, / В мені народився твій Дух Пресвятий, / Бо марно би мати моя народила мене, / Якби не родив мене Ти, о світло моє, о життя!» Сковорода відірвав погляд від рядків, глянув у темне вікно, трохи подумав і знову став писати — неспішно, красивим рівним почерком: «Повернувшись до свого музею й згадавши про свій день народження, про який нагадав мені один друг і власна пам’ять, я почав міркувати про те, як сповнене злигоднями життя смертних. І мені здався ­зовсім не безглуздим чийсь здогад, нібито щойно народжене дитя одразу ж починає плакати власне тому, що вже тоді ніби передчуває, на які лиха доведеться йому перегодом наразитися. Міркуючи про це на самоті, я вирішив, що не годиться мудрецеві ту ніч, коли він, народившись, почав плакати, відзначати келихами чи якимось іншим безглуздям. Навпаки, я й тепер мало не заплакав, думаючи про те, яке ж бо нещасне створіння — людина, котрій у цьому кіммерійському мороці мирської глупоти не зблиснула іскра Христового світла»...

Руслана Лижичко приєдналася до безстрокової акції протесту на підтримку батька і сина Павличенків. Але у Руслани не «крик протесту», а пісня під назвою «Ейфорія» і відзнятий кліп, які вона презентувала днями на прес–конференції.