В есеї мого сина Сашка «Харків: фабрика футболу», який напередодні фіналу «Євро–2012» побачив світ в українсько–польській антології «Тотальний футбол», є така жанрова сценка. Харків. Південний вокзал. Друга ночі. Сашко сідає в плацкарт транзитного потяга «Астана — Київ». На дверях заспаний казахський провідник довго крутить туди–сюди його квиток. «А фотографія де?» — нарешті питає він. «Про що це ви? — не «в’їжджає» Сашко. — Яка фотографія на квитках?..» Очі казаха звужуються до ледь помітних щілинок. Він задоволено плескає себе долонями по колінах, а потім заливається розкотистим сміхом, так, що порожнім напівтемним пероном аж луна йде. «Отуди к бісу! — подумки каже Сашко, — виходить, «я не зовсім розумію всі тонкощі казахського гумору, хоч, мабуть, і міг би, бо моя матуся, українка, народилася саме в Казахстані». А й справді, які вони, ці «тонкощі» національного сміху?.. Хоч би й нашого українського. І як вони віддзеркалені в літературі?

Закінчився фестиваль «Чорноморські Ігри», що цього року набув міжнародного статусу. До Скадовська приїхали учасники з України, Росії, Литви, Білорусі, Вірменії, Молдови, Куби, Румунії, Нідерландів — усього приблизно 2000 конкурсантів. Зокрема, 66 вокалістів, 13 вокальних груп і 21 хореографічний колектив.

Із 22 по 29 липня у Юрмалі тривав міжнародний конкурс молодих виконавців «Нова хвиля». Вже водинадцяте ідейні натхненники фестивалю Ігор Крутой і Раймонд Паулс зібрали під дахом концертного залу «Дзінтарі» плеяду російських, українських, латвійських та світових виконавців. Програма фестивалю цього року включала не лише конкурсні виступи, а й творчий вечір Костянтина Меладзе, тенісний турнір між зірками «Нової хвилі» та професіоналами, нічну дискотеку від Муз–ТВ і традиційний турнір з пляжного футболу NewWaveCup між командами «ветеранів» шоу–бізнесу та молодими конкурсантами. Серед хедлайнерів на сцені Юрмали засвітилися Том Джонс, Рік Естлі, Лара Фабіан, Неллі Фуртадо та Сумі Джо. Новинкою цьогорічної «Нової хвилі» став «Рок–день». 23–го липня вперше на сцені Юрмали відбувся концерт рок–виконавців, де виступили корифеї альтернативної сцени Гарік Сукачов та «Нєпрікасаємиє», «Воскрєсєніє», «Машина врємєні», «Акваріум», «Чайф» та «Пелагея».

Колись голос Анатолія Литвинова лунав із кожного «брехунця». Від гуморесок Павла Глазового, Степана Олійника та інших класиків жанру в його виконанні надривали животи як колгоспники та робітники, так і найвищі партійні бонзи, без його участі у 1970—80–х не обходився жоден «збірний» концерт у Палаці «Україна». Завдяки його неповторній манері «кумівський» цикл Павла Глазового пішов у народ як анекдоти. Пам’ятаєте: «Кум рулює, я гальмую, ну й мчимо! / З кумом скинулись потроху — вже п’ємо / Стовп попереду маячить — зіб’ємо! Кум на дроті, я на плоті — висимо...»