Нас, українців, більше привчили до необачної президентської фрази, що національна ідея, мовляв, не спрацювала, аніж до думки: чому на ідеологічному фундаменті нашого державотворення — порожньо? Вiдповiдi на запитання, чи можна об’єднати націю без ідеологічної основи, не пропонують нi опозиція, ні урядовi кола. З одного боку, є амбітнi політики, якi рвуться до влади, однак лише малою мірою вникають у сутність Української національної ідеї (УНІ). З другого, — централізовані владні структури, які вважають, що вони без такої ідеї вже оволоділи владою надовго, якщо не навічно. У цій боротьбі доленосні питання об’єднання народу на засадах УНІ, її духовно–інтелектуальної візії і місії щодо збереження національної ідентичності, питомої мови, культурних традицій, соціалізації моральних цінностей — опинилися на маргінесі або порушуються для піару. Багато просторікувань, чинний уряд навіть намагається втиснути УНІ в прокрустове ложе імітованої модернізації економіки, нової соціальної політики, підтримує ініціативу «1–ше грудня», але й далі немає серйозної загальнодержавної стратегії розвитку корінної (титульної) нації, яка дала назву державі. На макрополітичному рівні немає ідеологічної моделі розвитку України до 2020 року чи на більш далеку перспективу.

Мирослав Семанів, хірург, заслужений лікар України, який минулого тижня під час зустрічі колективу Рівненської обласної лікарні з «регіоналкою» Оленою Бондаренко змусив її годину говорити українською мовою, вирішив балотуватися в депутати по одному з мажоритарних округів Рівненщини. Про це він повідомив «Україні молодій». «Вирішив іти в Раду не через приїзд Бондаренко — це була звичайна подія. Хоча те, що правляча партія хоче спаплюжити наш край, — також важливий чинник, — зазначає Мирослав Михайлович. — Мене взагалі обурює ситуація в Україні. Маю сили поборотися за нашу державу».

Майже рік в Україні працює Закон «Про доступ до публічної інформації». Від самого початку на нього покладають певні надії як на засіб боротьби з корупцією та протизаконними маніпуляціями чиновників. Утім, виявилося, що держслужбовці недостатньо розуміють основні засади й логіку роботи цього закону. Аби роз’яснити, що і як, Український незалежний центр політичних досліджень спільно з громадськими експертами видав книгу «Доступ до публічної інформації: найчастіші запитання та відповіді». Видання, презентоване вчора, побачило світ в межах проекту «Сприяння європейським стандартам в українському медійному середовищі», який фінансують Євросоюз і Рада Європи.