Доступ відкрито

Майже рік в Україні працює Закон «Про доступ до публічної інформації». Від самого початку на нього покладають певні надії як на засіб боротьби з корупцією та протизаконними маніпуляціями чиновників. Утім, виявилося, що держслужбовці недостатньо розуміють основні засади й логіку роботи цього закону. Аби роз’яснити, що і як, Український незалежний центр політичних досліджень спільно з громадськими експертами видав книгу «Доступ до публічної інформації: найчастіші запитання та відповіді». Видання, презентоване вчора, побачило світ в межах проекту «Сприяння європейським стандартам в українському медійному середовищі», який фінансують Євросоюз і Рада Європи.

На презентації книжки керівник програм УНЦПД Максим Лациба розповів: «Ми звернулися до більш ніж 60 органів влади, зібрали проблемні позиції, які виникають під час роботи із інформаційними запитами, і дали на них відповіді. Загалом таких пунктів 57».

Найбільше запитань, які держ­службовці поставили експертам, стосувалися конфіденційної та службової інформації, системи обліку публічної інформації, її оприлюднення та відповідальності за порушення прав на доступ, процедури надання відповідей на запит. «Водночас багато питань виникає і щодо загального розуміння норм закону, — зауважив Лациба. — Наприклад, якщо дається запит на те, яка заробітна платня працівників певної установи — відповідати чи ні? Або якщо пропонують надіслати велику кількість інформації в електронному варіанті, і її треба сканувати, хто за це має платити — громадянин чи орган влади? Або чи можуть на запит розкривати дані з грифом «ДСК» (для службового користування)? Рекомендації посібника дають чітке тлумачення вимог законодавства і процедури його дотримання».

За словами пана Максима, чиновники часто перестраховуються і ставлять «ДСК» там, де критерії документа зовсім не підпадають під службову таємницю.

Один із прикладів — відмова апарату Верховної Ради надати текст присяги тоді ще народного депутата Віктора Януковича. Мовляв, це «конфіденційна інформація».

Утім багато клопоту органам влади додають і громадяни, які пишуть «гібридні» запити: чи то звернення, чи запит на інформацію. «Часто це опис проблем, щось спільне між зверненням і запитом, і не зрозуміло, за якою процедурою його розглядати», — відзначає Лациба.

Одне з проблемних питань, яке часто виринає у стосунках влади із громадськістю та ЗМІ: що таке суспільно важлива інформація? Чинним законодавством не передбачено її вичерпний перелік. У разі, якщо така інформація обмежена в доступі, вона має надаватися, якщо право громадськості знати переважає шкоду від поширення цих даних.

Інформація про заробітну плату, премії, матеріальну допомогу чиновників із державного чи місцевого бюджету не є конфіденційною. Доступ до такої інформації санкціонований законом і не потребує згоди певної особи. Не може бути обмежена в доступі й не потребує згоди особи також інформація про виділення земельної ділянки чи квартири фізичній особі, зазначають в УНЦПД.

Ознайомитися з тлумаченням закону ширше можна на веб–сайті www.ucipr.org.ua.