Замки осиротiли

«Ангел–хоронитель» усіх замків Львівщини розбився у дорожньо–транспортній пригоді близько дев’ятої години ранку 23 травня. Автомобіль марки ВАЗ 2104, за кермом якого був Возницький, врізався у маршрутний автобус. «Остаточну причину смерті встановлять експерти, але, за словами водія автобуса і пасажирів, на момент зіткнення водій вже лежав непритомний на кермі, — каже Світлана Добровольська, речник облуправління Львівської міліції. — Це означає, що йому явно стало зле. ДПТ сталася на дорозі Львів—Тернопіль, поблизу села Коровичі. Водій рейсового автобуса бачив наближення автомобіля і зробив усе, щоб його уникнути. Зіткнення сталося з лівою задньою частиною автобуса. На цей момент у ньому перебували 14 пасажирів, ніхто з них не постраждав».

Борису Возницькому було 86 років, і все своє життя він присвятив музейній справі. Описати словами, яку втрату переживає Львівщина, просто неможливо. Його знали і поважали всі. Народився 16 квітня 1926 у селі Ульбарів Рівненської області. Під час Другої світової війни служив у штрафній роті радянської армії, був зв’язковим Української повстанської армії (УПА). Навчався в училищі імені Труша, потім у Ленінградській академії мистецтв на факультеті історії мистецтв.

Із 1960–го по 1962–й — заступник директора Музею українського мистецтва у Львові. З часом призначений на посаду директор Львівської картинної галереї.

Він завжди жив дуже скромно, не користувався навіть наручними годинниками, які йому часто дарували. Прожив у маленькій квартирі, більшість мiсця в якiй займали книжки.

Про його скромність знали і високопосадовці. Радник Президента Ганна Герман зазначила: «Він був людиною великого професіоналізму і великої скромності. Борис Возницький загинув сьогодні дорогою в Золочівський замок, до відродження якого ця велика людина доклала чимало зусиль. Напевно, символічно те, що Герой України загинув у День героїв. Адже сьогодні Україна відзначає День героїв. Цю втрату неможливо нічим заповнити».

«Борис Возницький був для мене близьким, перш за все, як людина. Це не те, що культурно–мистецька втрата, це втратилась ціла епоха. Важко уявити і прийняти те, що сталось. Єдине, у що хочеться вірити, що його життя стане гідним прикладом для інших. Адже часом так буває, що після смерті великої людини його життєвий запал передається. Так, ті колекції, які він зібрав, замки Золотої Підкови, які він рятував, це дуже важливо і відомо всім, але за тим всім стояв людський фактор. Навіть у час, коли це було етично і морально нікому не вигідно, адже система робила все, щоб цього не було, він активно вів мистецькі експедиції, рятував пам’ятки культури. Коли йдеться про Возницького, то я не міг би поставити когось поряд, адже таке враження, що він єдиний.

Він справді був великою людиною, без зайвих амбіцій, адже завжди ставив ідею вище свого «я». Музеї, експонати, замки — це було його життя. Колись йому дали квартиру, яку він віддав художнику–реставратору, бо той мав трьох дітей, а сам жив у кабінеті. Ну хто тепер так зробить. Важко підібрати слова, щоб сказати, яка це втрата для нас», — каже мистецтвознавець і друг загиблого Лев Скоп.

Про велику втрату говорить і Тадей Едер, депутат Львівської міської ради, член комісії культури, промоції, засобів масової інформації та туризму, генеральний директор, художній керівник Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької, заслужений працівник культури: «Життя таке є, що воно має своїх героїв. І це дійсно була велика людина, великий митець і те, що він робив для музейної справи України, і для реставрації замків, це людина, яка заслуговує на найвищі нагороди, які держава і давала. Він стільки років виношував ідею виставки робіт Пінзеля у Луврі, це мала б бути просто світова «бомба». Але, на жаль, йому не вдалося довести справу до кінця. Думаю, він надовго залишиться у пам’яті українців, адже справді був неперевершеною особистістю і як людина, і як товариш, і як митець, і як науковець...».

Як розповів «УМ» Іван Груник, представник оргкомітету, що займається органiзацiєю похорону Бориса Возницького, заступник керiвника апарату Львівської державної адміністрації, прощання з Борисом Возницьким відбудеться у Палаці Потоцьких у Львові. За попередньою інформацією, «ангела–хоронителя» замків Львівщини поховають на Личаківському кладовищі, на 67–му полі, де захоронено визначних людей.