Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Художник Олександр Дубовик на виставці «Моє місто» у 2011 році. (Фото з сайту moemisto.com.ua.)
Як ми уявляємо собі типового художника? У береті, з пензлем у руці біля мольберта? Образ, звісно, логічний, але якийсь однобокий. Художник Олександр Дубовик, наприклад, упродовж усього свого життя не розлучався не лише з пензлем, а i iз зошитом та ручкою. Записував свої думки і враження, спогади, мрії, сумніви... Коли всього цього епістолярію зібралося чимало — дружина Ірина ретельно зберігала всі нотатки — вирішили видавати книгу. До того ж, і привід для цього знайшовся більш ніж вдалий — 80–річний ювілей художника. Книгу «Слова» презентували в Музеї «Духовні скарби України», паралельно відкрилася виставка автора, яка триватиме до 16 квітня.
«Букет», «Діалог», «Вторгнення у невідомість», «Святий Себастьян», «Метаморфози» — усього на виставці експонується понад 60 картин, які художник створював протягом останніх десятиліть. Кольорова експресія Дубовика емоційна й інтелектуальна. Його стиль — виразний і сміливий, його роботи наче кидають виклик шанувальникам компромісних або ж пастельних відтінків, універсальних сюжетів і поміркованих асоціацій. Живопис не єдине творче амплуа Дубовика. Він також створює мозаїки, вітражі, килими, розписи, дизайн книжок та інтер’єрів, (Дубовик — автор розпису каплиці в місті Берр–Лез–Альп поблизу Ніцци (Франція), також художник зробив великі вітражі Ново–Апостольської церкви в Києві). Твори Олександра Дубовика експонувалися в музеях та галереях не лише України, а й багатьох країн Європи та Америки. Його роботи зберігаються в Національному художньому та інших музеях України, Третяковській галереї в Москві, Російському музеї в Санкт–Петербурзі, музеї Вюрта (Німеччина,) Музеї сучасного мистецтва в Тегерані, Українському музеї авангардного мистецтва в Чикаго (США), Zimmerly Art Museum (Нью–Джерсі, США), у багатьох приватних колекціях країн світу
«Наді мною не нависає комерція, — говорить художник. — Але я сам себе повинен постійно «штрикати». «Слова» — це іронічна книга, розрахована на людей, які можуть оцінити бурлеск, які розуміються на прийомі карнавалізації... Дуже вдячний своїй дружині — її я називаю автором своїх перемог і поразок — за те, що вона зберегла й упорядкувала мої записи. А тут уміщені й прозові твори, й поезія, й афоризми, й філософські ессе...»
Дякуючи спонсорам, завдяки яким його «Слова» були оформлені в розкішний фоліант, художник побажав, щоб така ж доля спіткала й нотатки інших його колег: «Я вважаю, що всі записи наших митців потрібно зберігати, систематизувати. Бо дивіденди, які отримає наше суспільство від цих щоденників, розраховані на тисячі років, адже ще невідомо, яке дерево виросте з того чи іншого насіння».
Олександр Дубовик. Афоризми
«Порожні склянки — символ нашої наповненості».
«За допомогою батога можна роздобути пряник».
«Епоха пішла і гримнула дверима».
«Перш, ніж кидати слова на вітер, їх потрібно зважити».
«Щоб росли крила, варто, як мінімум, зняти піджак».
«Похвалили — повірив. Повірив — став пророком. Став пророком — розіп’яли».
«Персні заважають тримати шаблю».
«Труд створив людину горбату».
«Вивчивши правила, можна братися за винятки».
«Талант творить, бездарність служить».
«Люди схожі на свою епоху більше, ніж на своїх батьків».
«До будь–якої драбини можна прилаштувати ешафот».
«Високе мистецтво — балансуючи, утримувати сходи в порожні небеса».
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
У той час, коли мільйони українців розкидані по різних континентах, особливе значення займає українська пісня — як символ пам’яті, єдності та любові до Батьківщини. >>
«Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!» — мистецький проєкт з такою назвою відбудеться цього тижня у Софії Київській у межах чотириденного уже дев’ятого міжнародного фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage. >>
Сьогоднішня розмова – не про якийсь бестселер чи наближення до нього. >>
Сучасною історією про повернення України на карту європейської оперної традиції у ретроспективі кількох століть стає опера «Креонт» уродженця Глухова, сина козацького сотника — Дмитра Бортнянського. >>
Український інститут книги звернувся до міжнародної видавничої спільноти із закликом припинити співпрацю з російськими видавництвами та літературними агенціями >>