«Тарас. Слова». Поки горить свіча...

Минулого року, представляючи у Черкасах проект «Тарас», режисер Сергій Проскурня змалював такий план народження цього масштабного театрального твору: періодично глядачам будуть презентовані окремі епізоди майбутнього епосу, а прем’єра фінального варіанта шестигодинної вистави з двома антрактами відбудеться у 2014 році. Поки що робота над спектаклем за тетралогією Богдана Стельмаха «Тарас» у Черкаському драматичному театрі імені Шевченка триває без форс–мажорів та запізнень. Минулого року Проскурня показав останню частину спектаклю, «Тарас. Слава», наступного — театр готуватиме дві перші частини, «Доля» та «Безталання». А минулої суботи у Черкаському театрі показували епізод «Тарас. Слова». У цій частині йдеться про період Кирило–Мефодіївського товариства, тут поряд із Шевченком — Пантелеймон Куліш, Михайло Костомаров, Варвара Рєпніна, а завершується вона доносом Олексія Петрова, після якого Шевченка розподіляють рядовим у Оренбурзький корпус.

Шевченка в епізоді «Тарас. Слава» зіграв актор столичного Театру імені Франка Петро Панчук. Кобзар–2012 — також київський актор Євген Нищук. Політика запрошених акторів для Проскурні принципова. Як пояснив Сергій Владиславович, Шевченко взагалі був «іншим», тож «іншим, не тутешнім» він має бути і в цій виставі. Нищук у ролі Шевченка, так само, як і Панчук у цій же ролі рік тому, помітно виділявся серед своїх черкаських колег. І не лише завдяки розподілу ролей... На початку вистави Нищук–Шевченко ставить на сцену запалену свічу. Яка не лише горить протягом усього спектаклю — своїм маленьким вогником вона мала б додавати світла образу самого Кобзаря. Який, як нас учили в школі, був світочем української культури й українського духу... Але ж Шевченко, переконують Проскурня та Стельмах, був звичайною людиною, а тому головний герой у цій виставі дозволяє собі й чарку перехилити, і дівчину обійняти, і в танець пуститися. Геній — також людина, вважають автори вистави, і... часом передають куті меду. Під час з’ясування стосунків iз княжною Варварою Миколаївною Нищук ледь не збився на істерику, захопившись патетикою і зневірою... До безумовних успіхів спектаклю–ескізу можна віднести збірний образ слів, який на сцені втілили маленькі актори театру «Ліра». Вони ластів’ятами горнулися до Тараса, розмовляли з ним, смакували хлібину від Шевченка, розламавши її на шматочки... Не залишали його у найскрутніші моменти життя. Зворушлива і дуже ефектна алегорія. Ще одна деталь, яка є важливим елементом у цій історії, — вишиваний рушник. Його Шевченко дбайливо складає у валізу, збираючись до України, ним пов’язується, вирушаючи на весілля до Куліша, і цим же рушником Тараса перетягують стражники перед тим, як відправити його в Оренбург.

Глядачі першої частини спектаклю зауважать, що і в цьогорічному ескізі сценографія майже не змінилася (художники–постановники — Сергій та Наталя Ридванецькі). Ті ж самі вертикальні білі площини–аркуші з малюнками Кобзаря, які рухаються протягом дійства вздовж сцени, той же макет земної кулі по центру. Це — основа, полотно на підрамнику, на яке накладатимуться нові фарби і фактури. «У 2014 році ми покажемо динамічну, насичену виставу, — розповів Сергій Проскурня. — Дещо змінимо, будуть доповнення і корективи, епізоди мінятимуться, як у калейдоскопі. Вистава буде настільки щільною, що декому може не вистачити повітря, щоб її осягнути. На жаль, нинішній технічний стан театру не дозволяє втілити всі наші задумки». Сергій Владиславович сподівається, що місто знайде можливість закупити для театру рідкокристалічні екрани — мультимедійна складова майбутньої вистави обіцяє багато сюрпризів навіть для досвідчених шанувальників творчості Кобзаря. На екрани Проскурня планує проектувати рукописи Шевченка, у тому числі й маловідомі. До речі, в епізоді «Тарас. Слова» Нищук читає «Заповіт», у якому окремі слова не відповідають варіанту, який ми вивчали в школі. «До мене дзвонили глядачі, обурювалися, як я посмів переінакшити Кобзаря, — коментує цю «вольність» режисер. — Але я сам бачив рукопис «Заповіту», де рукою Шевченка закреслено «незлим», замість нього виведено «добрим», а далі за текстом — «тихим словом»».

У травні черкаську виставу планують показати харків’янам. Причому кошти на ці гастролі обіцяє знайти міська влада Харкова.