Український культклуб шанувальників Кіплінга — назвемо його так — вирішив заявити про себе першим Кіплінг–фестом, який 20 січня відбудеться у Вінниці. Головним організатором та спонсором виступає видавництво «Навчальна книга — Богдан», яке випустило вже три книжки перекладів цього тонкого англійського поета та письменника і планує надрукувати ще одну.
Щоб відповісти на це непросте питання, Комісія з питань культури та туризму Київради організувала прес–конференцію на тему: «Використання Кримінального кодексу України для збереження об’єктів культурної спадщини». Голова комісії Олександр Бригинець навів убивчу статистику: за останні шість років у Києві знищено або серйозно пошкоджено понад двісті пам’яток історії та культури!
Про мистецтво вишивання всі ми маємо бодай мінімальне уявлення. Уроки праці в школі, вишиванка, одягнута на свято, рушник як оздоба інтер’єру, або ж той, на який ступають з обітницею йти рука об руку по життю, — ось вони, наші найпопулярніші «точки дотику» з прадавнім мистецтвом. Погортавши книгу доктора мистецтвознавства Тетяни Кари–Васильєвої «Історія української вишивки» починаєш розуміти, що про цей вид народного мистецтва ми не знаємо нічого... У своєму дослідженні автор демонструє зовсім інший рівень усвідомлення української вишивки, який принципово відрізняється від усталеного, побутово–фольклорного. Починаючи з прадавніх часів, коли вишивки як такої ще не було, пані Тетяна досліджує елементи інших виробів мистецтва — зокрема пекторалі, — які згодом будуть чітко читатися в орнаментах, вишитих майстринями. Вишивка народна і професійна, церковна, співпраця майстрів iз художниками як класичного спрямування, так і авангардистами, вишивка в сучасному костюмі, авторські техніки — цей вид мистецтва постійно еволюціонував. Більше того, вишивка завжди перебувала в єдиному розвитку з усім образотворчим мистецтвом, вважає Тетяна Кара–Васильєва.
