З наближенням Нового року в російському сегменті інтернету активно обговорюють інтригу: що скаже у своєму останньому привітанні народу президент Медведєв і чи не почують росіяни одразу два привітання, як це було в новорічну ніч 1999—2000. Тоді, нагадаємо, хворий Борис Єльцин шокував теле­аудиторію повідомленням «Я устал. Я ухожу» — про дострокову передачу влади прем’єр–міністрові, Володимиру Путіну. Не встигли росіяни відкашлятися, подавившись шампанським, як в ефірі з’явився й сам щасливий «прєємнік». Скромно зізнавшись, що аж ніяк не очікував такого повороту, ВВП (сидячи трохи боком до столу — мовляв, «я ж іще не хазяїн, а лише вчуся») виголосив по суті президентське привітання й залишився в головному кріслі до 2008 року.

Ранок четверга у Багдаді видався кривавим: у столиці Іраку прогриміла ціла серія вибу­хів. Це — перші скоординовані теракти з моменту виведення з Іраку коаліційних військ, після якого виникла серйозна криза між урядом під проводом шиїтів та лідерами сунітської меншості.

Рік, який у міжнародній політиці чи не найбільше запам’ятався хвилею революцій у країнах Північної Африки та Близького Сходу, добігає кінця. Проте «Арабська весна» завершилася не для всіх: у Сирії та Ємені повстання народу проти президентів–диктаторів досі триває. Особливо складною залишається ситуація в Сирії, яка фактично ізольована від світу. Минулі кілька днів стали найкривавішими з початку народних виступів проти президента Башара Асада. Як повідомляє Бі–Бі–Сі з посиланням на представників сирійської опозиції, лише впродовж 20–21 грудня внаслідок дій силовиків загинуло близько 200 осіб. Серед них — до ста військовослужбовців, які дезертирували з армії, щоб не стріляти у свій народ. За даними правозахисників, сутички повстанців (серед яких багато беззбройних, звичайних людей) з бійцями армії Асада стають дедалі жорстокішими. А офіційний Дамаск стверджує, що бореться не з опозицією, а зі «збройними терористичними бандами».