До сьогодні дві третини мешканців Запорізької області вживають воду, назвати яку питною язик не повертається (офіційна статистика традиційно віддзеркалює намір чиновників мінімізувати проблему «приємнішим» відсотком). Керівники регіону визнають, що від дефіциту найнеобхіднішого — води — потерпають щонайменше 433 населені пункти. За інформацією обласної СЕС, бактеріологічна забрудненість комунальних водогонів перевищує допустимі норми на 30 (у Токмаку, Василівці, Пологах, Веселому) і навіть 50 (у Бердянську і Мелітополі) відсотків! Третина водопровідних мереж і очисних споруд давно відпрацювала свій амортизаційний ресурс; планово-попереджувальні ремонти обладнання й агрегатів насосних станцій фахівці здійснюють лише на сорок відсотків.

Донедавна мешканці Балок не мали клопотів з водопостачанням. До шахтарського містечка Дніпрорудне — кілька кілометрів, і з пробурених там свердловин вода добігала до їхніх хат. І тариф був прийнятним — по кілька гривень з кожного споживача. «Буде ще ліпше», — запевнив довірливих сільчан і владу надто підприємливий мешканець Дніпрорудного. І з'явився між артезіанськими свердловинами та сільськими кранами посередник — «Водник», товариство з обмеженою відповідальністю.