20 років блукання пустелею

23.08.2011

5–й Всесвітній форум українців, який відбувся в Києві напередодні 20–ї річниці Незалежності, почався зі скандалу. На відміну від Леоніда Кучми, який свого часу не побоявся прийти на 3–й Форум після «касетного скандалу» й виступити під крики «Кучму геть!» та «Брехун!», нинішній глава держави Віктор Янукович захід проігнорував. Тому вигуки «Ганьба!» на його адресу довелося вислухати міністру закордонних справ Костянтину Грищенку, який зачитував привітання від Президента. Під час цього дійства на сцену під оплески залу вийшли двоє людей з плакатом «Бандократію — геть!». Дісталося й самому Грищенкові, якого з залу охрестили «московським москалем».

«Ми вміємо кричати «Гань­ба!», але не вміємо об’єд­нуватися. У цьому наша вина», — приструнив делегатів голова Всесвітньої координаційної ради Дмитро Павличко. Втім очолювати УВКР йому залишалося недовго — на з’їзді новим головою ради обрали Михайла Ратушного, що досі був заступником Павличка. Пана Михайла висунули на посаду очільника УВКР делегації від Східної та Західної діаспори (які, як і делегація від України, налічували по сто осіб). Четверта хвиля емігрантів своїм кандидатом зробила Мирославу Роздольську, яка заявила, що, попри всю мізерність шансу бути обраною, не зніме свою кандидатуру — «заради демократичного вибору, якого я не побачила на форумі». У результаті за Роздольську проголосував 31 делегат, за Ратушного — 176. Це викликало у деяких делегатів обурення й асоціації зі «з’їздом КПРС» — Ратушного чомусь «записали» у висуванці від влади, якого просувають на противагу «тимошенківцю» Павличку.

Сам пан Михайло такі закиди відкидає — у своєму виступі він нагадав, що «як представник інтелігенції поставив свій підпис разом із Павличком, Андруховичем, Мушкетиком та іншими за те, що арешт Тимошенко — несправедливий. У мене своя політична позиція і не знаю, хто розпускає ці чутки». Також Ратушного звинуватили в тому, що він нібито не надав слово почесному гостю (й «тимошенківцю») Левку Лук’яненку, але Левко Григорович запевнив, що не ображається — хай виступають представники діаспори. Хоча, на його думку, влада до закликів Всесвітнього форуму українців однаково не дослухається.

Всесвітній форум, який що чотири роки організовує УВКР — державна структура, створена 1992 року в Києві й фінансована з держбюджету — завершився. Але тривають загальні щорічні збори Світового конгресу українців. СКУ, нагадаємо, створений у діаспорі ще 1967 року і є абсолютно незалежною структурою, яка дбає про інтереси українців за кордоном. На цьому зібранні теж однією з головних тем була політична ситуація в Україні: багато делегатів заявляли про своє невдоволення судовим процесом над Юлією Тимошенко та її соратниками. Як запевнив «УМ» голова СКУ Євген Чолій, Світовий конгрес українців активно працює над тим, аби міжнародна спільнота засудила дії «регіоналів» та Віктора Януковича. «УМ» поцікавилася у діаспорян, як вони тепер сприймають Україну і все, що в ній відбувається. Голова україно–бразильської центральної репрезентації Вітторіо Соротюк заявив, що приїжджає на Батьківщину кожен рік і побачив позитивні зрушення, які, щоправда, «трохи загальмувалися останнім часом». А от член комісії з допомоги українцям за кордоном Марія Курницька (Іспанія) чесно не приховує негатив до сьогоднішньої ситуації. Вона вже 12 років живе за кордоном не від гарного життя, а для того щоб заплатити за навчання дітей. А Олександр Басмат (Канада) розповів, що за ті три роки, поки він не був в Україні, вона добряче змінилася. Чоловік попросив не думати про діаспорян як про людей, що втекли з країни. «Ми працюємо і заробляємо гроші, які потім переправляємо додому, — запевняє пан Олександр, — але це вже проблема уряду, що він не дозволяє нормально їх інвестувати у розвиток держави».

Сьогодні о 15.00 у Будинку вчителя розпочинається ще одна «діаспорна» конференція: «Молодь діаспори — майбутнє закордонного українства», на якій можна буде познайомитися з підлітками української діаспори.

 

ПРЯМА МОВА

 

Євген Чолій
президент Світового конгресу українців:

— Україна надто швидко міняється, і кожні два роки ситуація повертається в іншу сторону. Так було від самого початку незалежності. Недарма на зборах лунала думка, що ми, наче Мойсей зі своїм народом, блукаємо по пустелі — 20 років пройшли, залишилося ще стільки ж. Але я переконаний: якщо український народ розбудить свою національну свідомість, то так довго чекати не доведеться. Україна зараз не може собі дозволити пасивно слідкувати за ситуацією — треба проявляти жертовність, іти на якісь активні дії.

  • Замок для коханої

    Як би хто не ставився до 8 Березня, настання весни й любові до жінок ніхто не відміняв. І чотири вихідні з цього приводу в людей уже на носі. А що може бути кращим відпочинком і подарунком, до речі, ніж подорож. «УМ» склала орієнтовний тур-лист, де і за яку ціну можна провести святкові вихідні. >>

  • Подаруй мені радість

    Чи не з перших днів весни перед кожним чоловіком постає питання, що ж подарувати коханій, мамі чи колезі у Міжнародний жіночий день. Кожен хоче виділитись, приємно здивувати оригінальністю подарунку та підібрати саме те, чого бажає жіноча душа. >>

  • Змити гріхи

    Це варто спробувати хоч раз у житті! На заздрість усім, хто в мороз боїться вилізти з теплої шуби, хто злякано тупцює біля ополонки, широкими очима дивлячись на тих, хто заходить у воду. Журналi­сти «УМ» цього року пiшли купатися на Водохреще в Гiдропарк. >>

  • У гостях у казки

    У Санта Клауса нині — гаряча пора. Цими днями «найноворічніший» дідусь планети вирушає з рідного лапландського міста Рованіємі у свою щорічну навколосвітню подорож. Запрягає в сани вірного помічника — оленя на ім’я Рудольф Червоний Ніс, завантажує подарунки... Замовлення на них Санта збирає з кінця листопада. >>

  • Доступний Чудотворець

    Стараннями передусім наділених владою авантюристів сталося так, що за право представляти інтереси Святого Миколая в Україні впродовж останнього десятиліття неодноразово спалахували непримиренні конфлікти. >>

  • Великдень, Пасха, Воскресіння

    Багато хто знає, що відбулося майже 2000 років тому. Утім за стільки років на первісний сенс свята нашарувалося стільки нових тлумачень і видозмін пасхальних звичаїв, що межа між християнським і язичницьким ледь не стерлася. Тож «УМ» дізнавалася, що саме відзначаємо у свято Воскресіння. >>