Марія Стрєлкова (1908—1962) — жінка неземної краси й актриса, яку... ідентифікують за однією–єдиною роллю. З одного боку це, звісно ж, несправедливо, бо у творчій біографії Стрєлкової є чимало достойних робіт. А з іншого, синдром «однієї ролі» — наче визнання на все життя, об’єктивне, значно переконливіше, ніж усі титули та нагороди разом узяті. У «Веселих хлоп’ятах» Григорія Александрова Стрєлкова зіграла непманшу Лєночку, ту саму манірну дівицю з претензіями, яка так кумедно «ставила голос», розбиваючи об скульптурного носа одне за одним курячі яйця... І у цій неголовній, але такій колоритній ролі прототипу сучасних завсідниць модних тусовок вона виглядала не менш яскраво, ніж сама Любов Орлова. У своєму документальному фільмі «Відлуння. Марія Стрєлкова» режисер Світлана Вєнік зібрала чимало спогадів тих, хто знав актрису, працював iз нею, вивчав її творчість... І більшість із них так чи інакше оберталися навколо тієї самої Лєночки: хтось захоплювався талантом актриси, яка не загубилася серед своїх іменитих партнерів, а хтось відверто обурювався з приводу того, що роллю Лєночки певною мірою навіть поглумилися над Стрєлковою, яка була еталоном краси, героїнею на сцені...

Ювiлейну дату — 80–рiччя з дня народження Євгенiї Мiрошниченко — у Києвi вiдзначили концертом її учнiв у Нацiональнiй оперi України у супроводi симфонiчного оркестру цього театру пiд орудою Миколи Дядюри i виставою «Травiата», у якiй головну партiю виконала її учениця — Оксана Терещенко. Також у концерті взяли участь заслужені артисти України Наталя Шелепницька, Сергій Пащук, Ольга Нагорна, Сусанна Чахоян, Катерина Стращенко... А ще вiдбулася презентацiя альбому «Спiває Євгенiя Мiрошниченко», який пiдготував її син Ігор Школьний.

Ринок туристичної книжки уже давно структурувався на кілька сегментів, основні з яких два: власне путівники–навігатори, призначені для безпосередньої орієнтації на місцевості, та альбоми–нагадування, що їх туристи купують «на пам’ять» для неспішного й у деталях розглядання по поверненні домів. І різняться ці два типи видань не лише зовні — виразно кишеньковий формат у першому випадку, і декоративно–настільний у другому. Відмінність у самому стилі оповіді: пост–путівники акцентують на деталях, що ховаються від поспішного погляду приїжджого. Власне, такі книжки наближаються до популярного нині жанру під назвою «історія повсякдення».

Експерт «Книжки року» в номінаціях «Хрестоматія» та «Красне письменство» — Ігор Павлюк, поет і науковий працівник академічного Інституту літератури, випустив в Америці книжку поезій (разом з поетом Юрієм Лазірком). Їхня лірика вийшла у дочірньому видавництві всесвітнього книжкового iнтернет–гіганта Amazon.com, а тому доступна для придбання в усіх усюдах. Окрім того, збірку Catching Gossamers («Ловлячи осінні павутинки») взяла на реалізацію найбільша штатівська книготоргова мережа Barnes and Noble.