Перша скрипка «Глодоського скарбу»

9 червня 1961 р. Володя Чухрій, десятикласник із села Глодоси (Кіровоградщина), повертаючись із колгоспного поля, де він допомагав матері, раптом побачив над головою степового орла, який кружляв, тримаючи в дзьобі впольованого ховрашка. Хлопець нагнувся за грудкою, щоб кинути нею у птаха, — і несподівано... провалився у землю. Ґрунт осипався, і перед очима Володі, ніби в кіно, відкрився скарб: ланцюжки, рештки зброї, стремена, фрагменти посуду, обривки тканини, а серед того добра — три кілограми скіфського золота та срібла...

А 2006 року, отримавши Національну Шевченківську премію за колосальну працю–дослідження українського Степу «Господні зерна», письменник Григорій Гусейнов і головний редактор часопису «Кур’єр Кривбасу» поклав 100 iз лишком тисяч гривень на депозит, а на відсотки заснував літературно–мистецьку премію «Глодоський скарб».

За ці п’ять років «співвласниками» «Глодоського скарбу» стали письменники Віктор Неборак, Емма Андієвська, Кость Москалець та кобзар Тарас Компаніченко. Цьогоріч «Глодоським скарбом» поділилися з відомою скрипалькою Мирославою Которович. Церемонія вручення премії відбулася минулого тижня у прямому ефірі передачі «Радіо «Культура» представляє...» у концертному комплексі Національної радіокомпанії. Григорій Гусейнов, віншуючи Мирославу Которович, зазначив, що «Глодоський скарб» — це метафора, адже заснована ним премія — це відшукування саме мистецьких перлин України.

На урочистостях був присутній директор Інституту літератури і член журі премії Микола Жулинський, який пригадав свої теплі дружні стосунки з незабутнім батьком пані Мирослави — Богодаром Которовичем, засновником ансамблю «Київські солісти», і поділився своєю вірою у те, що «цей рід нас іще не раз приємно здивує». Тому саме на часі зупинитися на здобутках пані Мирослави — згадаємо її музичне оформлення до поезій Ліни Костенко у аудіозбірці «Річка Геракліта». Крім того, Мирослава Которович — володарка гран–прі міжнародного конкурсу «Золота осінь», стипендіатка «Моцарт Академії» (Польща). З 1993 року вона стала солісткою ансамблю «Київська камерата», а з 1998 року гастролює багатьма країнами світу у складі камерного оркестру «Камерата Балтика» під орудою видатного скрипаля Ґідона Кремера.

Із батьком, Богодаром Которовичем, Мирослава започаткувала серію дисків «Київські солісти грають»: 2008–го побачив світ перший диск цієї серії «З романтичних часів». Зараз Мирослава готує до видання диск класичної музики для дітей, який записала в супроводі Державного камерного ансамблю «Київські солісти», де вона працює з 2001 року. Завдяки «Глодоському скарбу» Мирослава збирається випустити на CD останній прижиттєвий запис із батьком.

Зі сцени Мирославу Которович вітала Емма Андієвська, яка прибула з Мюнхена, зичила скрипальці «якнайповнішої реалізації її таланту», та перекладач Максим Стріха, котрий і від імені Асоціації українських письменників і Тараса Федюка подарував Еммі Андієвській «Енеїду» і наголосив на тому, що «Андієвська будує українську державу у слові», як Мирослава — у музиці».