ЄЕП: матеріалізація привиду

      Учорашнє засідання в Ялті президентів України, Росії, Казахстану, Білорусі не завершилося конкретними домовленостями щодо формування ЄЕП, зате продемонструвало політичну готовність учасників надати життя цьому інтеграційному об'єднанню. Як сказав Леонід Кучма, треба, щоб «ЄЕП почав дихати». Проте погляди чотирьох країн на ритміку «дихання» ЄЕП різняться. Україна виступає за першочерговість впровадження зони вільної торгівлі, а Казахстан та Росія — за створення насамперед митного союзу. Казахський президент Назарбаєв учора заявив, що учасники ЄЕП мусять вступати до СОТ «як єдиний митний орган».

      Що таке ЄЕП, з чого юридично й економічно складатиметься це розмите по величезній території, в уяві й у паперах поняття? Це основне питання, яке вчора намагалися узгодити очолювані президентами делегації України, Росії, Білорусі та Казахстану. Досі Єдиний економічний простір був абстрактним, він не мав не те що вичерпної правової бази, а, за великим рахунком, — навіть приблизної, адже такою складно вважати підписані минулого вересня в Ялті декларації Кучми, Путіна, Назарбаєва та Лукашенка. Досі умовні учасники умовної «четвірки» мали доволі різне бачення ЄЕП і цілковито різні інтереси в ньому. Більш-менш чітким було лишень бажання «щось» створити на пострадянському просторі. Після відмови ЄС від України і Києва — від ЄС це бажання стало виразнішим.

      Росіяни зраділи. Адже Україна вважалася ними найнеобхіднішим учасником нового утворення при тому, що сама Україна понад півроку коливалася на межі ЄЕП, готова з нього вислизнути. «У нас є максимум 3—5 років, щоб створити щось серйозне на пострадянському просторі, потім ми вже республіки не зберемо, — поділився з московською газетою «Ізвєстія» високопоставлений російський урядовець. — Україна у створенні ЄЕП займала особливу позицію, чим не раз ставила проект під загрозу». Росіяни зраділи новим обставинам і новій поведінці Києва. Тамтешня преса чимало уваги приділяє саміту єепівців у Ялті (другий із трьох самітів цього досі неіснуючого утворення проходить на українській землі — в Ялті, наступний — заплановано на 15 вересня в Астанi) й компліментарній політиці Києва в цьому напрямі. Це прикметно, адже маса цікавих для українців подій проходять за абсолютного ігнорування російських ЗМІ, наприклад, візити, серед яких можна акцентувати увагу й на останньому — робочій поїздці Прем'єра Віктора Януковича до Москви і зустріч з Володимиром Путіним, який, принаймні за даними тижневика «Дзеркало тижня», погодився підтримати кандидатуру Віктора Федоровича як наразі єдиного кандидати від української влади на президентських виборах.

      Питання про те, як звести інтереси чотирьох країн воєдино, є найбільш дискусійним. На думку члена російської делегації в Ялті, який побажав залишитися неназваним, але якого цитують всі інформагенції, для окреслення рамок існування ЄЕП слід підготувати від 56 до 124 документів — тобто «своєрідну економічну конституцію ЄЕП». На погляд же Леоніда Кучми, про що він сказав учора перед засіданням глав держав «четвірки» в Лівадійському палаці, для «запуску» ЄЕП у дію слід ухвалити до жовтня 80 документів. Російський міністр енергетики Віктор Христенко в коментарі журналістам учора висловив схожу позицію: всі нормативні акти ЄЕП повинні бути оформленими не пізніше, як нинішньої осені. До чого такий поспіх неспівмірний з досвідом інших об'єднань суто економічного спрямування, як, зокрема, Європейського Союзу? Очевидно, хоч на цьому ніхто з «ялтинців» не акцентує, причина пришвидшення з формуванням ЄЕП — у президентських виборах в Україні, результат яких може «зіпсувати» картину апологетам Єдиного з Росією простору.

      Проте проблема не в кількості документів, необхідних для старту ЄЕП, а в їх суті. І тут, слід сподіватися, не варто критикувати інтеграційні пориви батьків-засновників ЄЕП — вони самі зіб'ються спантелику. Так, якщо Казахстан, про що в суботу в Ялті повторив його президент Нурсултан Назарбаєв, вважає за першочергове в ЄЕП єдиний митний простір та зону вільної торгівлі, то половину цієї пропозиції абсолютно заперечує Україна. Київ прагне започаткувати на теренах «четвірки» зону вільної торгівлі, і саме на цьому на початку вчорашнього засідання ще раз наголосив Кучма. За словами Л. Д., які цитує УНІАН, для впровадження ЗВТ необхідно прийняти 13 документів — це швидше і реальніше, аніж чекати розробки і запровадження 100 документів для функціонування всього ЄЕП. Але київські бажання загрожують втратами Росії. Створення ЗВТ означає анулювання вилучень у правилах стягування ПДВ. Цей податок на енергоносії, які росіяни постачають Україні, їхня держава залишає собі. «Ціна питання — приблизно 700 млн. доларів, — констатують «Ізвєстія» і розмірковують: — Теоретично, як кажуть у російському Білому домі, ми готові віддати ці гроші Києву і, відповідно, відняти у себе. Питання лише в термінах — відмова від вилучень відбудеться не так скоро, як це хотілося б Києву». Втім це журналістські припущення, гадання на кавовій гущі, адже жоден з офіційних представників влади РФ про подібну готовність відмовитися від ПДВ на користь України вголос ще не заявляв.

      Загалом же позиція Москви — приймати всі документи стосовно створення ЄЕП «одним пакетом», а не дозовано. І в цьому криється політична суть новоутворюваного об'єднання — Москва остерігається, що Київ та інші учасники ЄЕП скористаються подарованими їм поступками і «зіскочать» з єепнутої інтеграційної ідеї. Сьогодні Росія звинувачує Київ у «заполітизованості» ставлення до ЄЕП: мовляв, замість розроблення економічних схем Україна займається відпрацюванням передвиборчих слоганів і гасел. Ще більша небезпека в цьому сенсі залежить від Олександра Лукашенка, позаяк Білорусь після газовго скандалу є найвірогіднішим єепівським штрейкбрехером, і тільки надзусилля Володимира Путіна в недільній розмові (знову-таки в Ялті) із «бацькою» дозволили повернути Мінськ обличчям до ЄЕП. Та чи надовго? Москва нервується: якщо не ЄЕП, то надалі утворити інтеграційну структуру на теренах екс-СРСР навряд чи вдасться. Тому зараз залежить росіянам на тому, щоб ЄЕП народився. А вже питання часу — в яких обрисах він втілиться: «четвірки», «трійки» чи навіть «двійки», тобто Росії та України. З цього, відповідно, постає i проблема України: як би так зробити, щоб не здати екзамен на тему ЄЕП на «два»?

ГЛАС НАРОДУ

      Згідно з опитуванням, проведеним соціологічною службою УНІАН, 41 відсоток киян є прихильниками інтеграції України винятково в Євросоюз і лише 12,1 відсотка — тільки в ЄЕП. Ще 9,8 відсотка столичних мешканців переконані, що «Україні краще нікуди не вступати».