Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
(Івана ЛЮБИША–КІРДЕЯ.)
Чому саме у Рівному? Сама Ліна Костенко пояснила це тим, що колектив Рівненського драмтеатру кілька років тому взявся поставити на сцені її поему «Берестечко». Однак у поетеси не було певності, що акторам вдасться відтворити справжній дух поеми, тож діючи за принципом «очі не бачать — серце не болить», Ліна Василівна на виставу до Рівного так жодного разу і не приїхала. Та зрештою виконавець головної ролі «Берестечка» Володимир Петрів та режисер вистави Олександр Дзекун здобули Шевченківську премію — тож зневажити такий факт Ліна Костенко не могла. Втім подейкують, що вибір «стартового» міста презентації книги зумовлений ще й «кумівськими» зв’язками заступника міського голови Рівного Галини Кульчинської з організатором туру, видавцем Іваном Малковичем.
Охочих отримати запрошення на творчий вечір Ліни Костенко виявилося лише за офіційними заявками майже три тисячі. Тоді як місць у театрі лише 650. «Ми вирішили віддати квитки всім учителям–філологам, їх близько 200. Так само кожен депутат Рівнеради отримає один квиток, якщо виявить таке бажання. Решту квитків розподілять між студентами–філологами, оскільки такою була вимога самої Ліни Костенко», — розтлумачив міський голова Рівного Володимир Хомко. Оскільки міська влада розуміла, що всі охочi до приміщення драмтеатру однак не потраплять, то організували пряму трансляцію із театральної зали на великий мультимедійний екран, який розташували на Театральній площі.
«Це дуже велика честь нашому місту, адже приїхала фактично жива легенда, жінка, яка своїми віршами підкоряє серця людей, — розповідає студентка Оксана. — Поціновувачі її творчості вже за годину до початку стояли біля входу в театр, стільки емоцій — не кожен думав, що побачить коли–небудь її вживу, отак зблизька! На жаль, молодь, зокрема з мого факультету української філології, не пустили навіть за наявності запрошень, які нам роздали, щоправда без місць. Довгенько ми топталися під театром, мерзли, просили пропустити хоч ту жменьку людей, у яких були запрошення, але ні. Дуже холодно було стояти під театром і дивитися на екрані Ліну Костенко. Проте, я дуже рада, що така людина хоча б відвідала Рівне...»
З тими, хто все ж потрапив на зустріч, Ліна Костенко розмовляла понад дві години. Впадало в око, як вона спрагла за спілкуванням — застудженим голосом розповідала про свій роман, про поезію, зрештою про себе. «Не вірте тим, хто щось вигадує про мене! Немає у мене ніякої депресії! А от у героя «Записок українського самашедшого» вона дійсно є, — запевнила Ліна Василівна. — Та що зробиш — я дійсно не полюбляю телефон та телевізор, а з газет читаю лише дві–три, а найчастіше «Чорнобильський вісник»... Відповідаючи на численні записки із залу, довелося також згадати про своє ставлення до Спілки письменників — «ніяке», про останні перевидання «Вибраного» — «Не купуйте! то все піратське!», навіть про дієти — «абсолютно ніякої не дотримуюсь»... Також пообіцяла відповісти на решту записок у «письмовому вигляді» на шпальтах котроїсь із газет.
На презентації разом із меншою дочкою Настею співав легендарний бард Василь Жданкін, який не так часто нині з’являється на людях, та вже звично виконувала романси на слова Ліни Костенко лікарка Ольга Богомолець. Безпосередньо під час вечора всі охочi мали змогу за 60 гривень придбати роман «Записки українського самашедшого». Тож автограф–сесія зайняла ще зо дві години — авторка не відмовила нікому.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>