Бу–ба–бу по–американськи

Коли в житті не вистачає драйву і якравих кольорів, я вмикаю в плеєрі ритмічну музику і прямую в центр вечірнього міста по позитивнi емоції. Подібним чином діє героїня нового мюзиклу «Бурлеск», хоча її плани масштабніші — вона завойовує Лос Анджелес. Стрімко, агресивно і фактично без втрат. Звісно, у житті так не буває. Проте тим і привабливий «Бурлеск», який притягує оманою безпечного балаганного буття, — адже в житті так не буває.

Короткий синопсис картини оповідає: молода симпатична Елі (Крістіна Агілера) залишає забуте Богом містечко десь у штаті Айова, перед тим обчистивши шефову касу, й бере квиток в один кінець до Лос–Анджелеса. Вона мріє про сцену, тому кілька днів оббиває пороги місцевих клубів, поки не потрапляє в кабаре «Бурлеск Лаунж», де бачить виступ Тес (Шер), власниці клубу й пропагадистки концепції західноєвропейських вар’єте. Досить швидко цілеспрямована й амбітна Елі стає зіркою кабаре з перспективами співвласниці клубу.

Простенька сюжетна лінія є основою для багатих на видовищність танцювальних номерів. Корсети, стрази Сваровскі, панчохи в сіточку, пір’я, золото, шкіра, яскравий мейкап безперестанно змінюються в кадрі, створюючи враження, що ми на шоу «Танці з зірками» й Агілера тільки тому з’являється перед наші ясні очі, щоб вразити новим номером й отримати побільше балів, тобто грошей. Утім похвалитися великою касою фільм наразі не може — з бюджетом 55 мільйонiв доларів він на даний момент заробив трохи більше 63 мільйонів (прем’єра картини в Америці відбулася наприкінці листопада). Проте 29–річна Агілера показала себе непоганою актрисою — вона розкута, легка, приємна, хоча грати саму себе (як зізналася новоспечена актриса, героїня повторює її власний шлях), напевно, не так уже й важко. Значно насиченішим за характером i манерою подачі є персонаж Шер — після довгої паузи в кінематографі оскароносна вірменка (якій, варто пам’ятати, уже 64 роки) знову показує шик: вона приваблива, сексуальна, а пісня в її виконанні You Haven’t Seen The Last of Me отримала «Золотого глобуса» як краща оригінальна композиція до фільму.

Хоч–не–хоч, але як тільки ми потрапляємо в атмосферу «Бурлеск Лаунж», у серце закрадається ностальгія за фільмом «Кабаре» із незрівнянною Лайзою Мінеллі. Короткий номер міма у виконанні Алана Каммінга навіть на мить створює ілюзію, що ми там — у справжніх 1930–х, де за сценою — театр історії, а не дрібні сварки танцівниць. Утім «Бурлеск» і не претендує на лаври «Кабаре», що зірвав свого часу вiсiм «Оскарів». Було би навіть незайве забрати з американської картини дещо солодкаву лірику, яку автори розмістили як перебивки до музичних номерів. Тоді «Бурлеск» був би суцільним святом. Навіть якщо там і немає сьогоднішньої королеви цього оригінального жанру — Діти фон Тіз. А втім... вмикаю плеєр, а там — ритмічна музика із «Бурлеску».