Минулi вихідні Львів прожив під знаком кави — певно, найбільш типового львівського напою. Зрештою, це такий собі банальний міський фестиваль, замішаний на історичній спекуляції, але водночас — ліпше такий міф, ніж сіра алкогольна буденність. Порошкове пиво, заполіроване горілкою, туристи можуть споживати по всій Україні, а от львівської кави можна напитися лишень у кавовій столиці — Львові. Кілька ресторацій об’єднали свої зусилля і провели забаву «На каву до Львова», принагідно відзначивши «найсмачніших» акул кавового бізнесу. Паралельно виставили на площі Ринок ятки з кавою і відповідними ласощами. І все під звуки оркестру. Ніби просто. І ніби непросто — бо інші міста на таке «не розмінюються». Бюджетик кавової забави невеличкий, куди вже там до днів Донецька чи Києва, але безпричинної радості від того не менше. За словами однієї кавоманки, вона «так кави напилася, що три ночі не засне, але, може, ліпше таки споживати каву, аніж горілку».
Конкурс найліпших кавових закладів мав зафіксувати статус кво — хоча переможець був відомий відпочатку, зрештою, як і попередні роки. Кнайпа «Світ кави» спеціалізується якраз на приготуванні доброї кави. І як не крути, але більшість львівських «конесерів»–поціновувачів йдуть «на каву» саме туди. Щонайпарадоксальніше, до кави тут не подають коньяку чи іншого «пива» — безалкогольний рай.
За словами одного вдумливого іноземця, саме щоденні кавові процедури і спричинили побудову демократії у Європі. Йдеться про кав’ярні, а не «генделики», тобто місця, де насамперед варять добру каву, а все решта вже є малосуттєвим додатком. Саме там, де городяни регулярно пили каву, і конструювалося громадянське суспільство. І секрет тут аж ніяк не в демократичних властивостях напою. Він у присутності у міській культурі великої кількості кав’ярень — місць, де люди зустрічалися і теревенили на найактуальніші теми. Справді, у кав’ярнях, на відміну від ресторанів, —значно більша концентрація столиків, люди не роз’єднані перегородками і можуть, побачивши знайомих, спокійно підсісти до них на пару хвилин із філіжанкою кави, а потім так само відсісти. Тож кав’ярня перетворюється на інтерактивний кавовий міні–клуб мікрорайону, де люди, зустрічаючись пару разів на день, можуть уголос обговорити, що саме вони думають про нову ініціативу Табачника чи Азарова. І хоча ця теорія одразу не переконує, але, зваживши на кількість кав’ярень на душу населення у Львові, Кракові та Празі і, наприклад, у Донецьку і Москві, ідея побудови демократії шляхом кави не є аж такою примарною.
НЕ ПРОПУСТИ
В Україні поступово формуються традиції проведення кулінарних фестивалів. Рекордсменом організації кількаденних заходів, коли все крутиться навколо певного продукту чи напою, є Львів: тут уже згуртовували городян і гостей навколо пампуха, шоколаду, кави; з літа на жовтень перенесли Фестиваль сиру і вина. В Ужгороді проходив Фестиваль вина та меду, на Тернопільщині — «Короп–фест», а на Івано–Франківщині — «Смачний Спас». У найближчі вихідні в селі Чубинському під Києвом відбудеться «Борщ–фест».