Не Світязем єдиним...

Цьогорічний червень із його нестабільною та дощовою погодою поламав плани багатьох відпочивальників. А ще більше — мешканців озерного Шацького району, особливо селища Світязь. Тут практично кожна сільська садиба вже давно готова прийняти навалу туристів, але негода сплутала всі карти. Сімейні бюджети шацьких родин недоотримають заплановані літні прибутки, на які щороку люди покладають велику надію.

Ціни як у Криму, із сервісом — як пощастить

Мінливий червень зазвичай зводить гарячий курортний сезон на українському Байкалі до двох місяців. Отож власники садиб прагнуть узяти в цей період із відпочивальників по максимуму. Через те ціни на відпочинок на Світязі в останні роки сягають кримських. Багато хто нарікає на дорожнечу, звинувачуючи волинян у непомірних апетитах. Та якщо врахувати, що курортний сезон у цих краях в умовах сільського безробіття годує людей цілий рік, то можна зрозуміти їхнє прагнення заробити якусь копійчину. Вибагливих туристів не влаштовує відсутність елементарних зручностей у багатьох курортних хатинках і туристичних базах. А комусь «дикий» відпочинок не замінить ніякий душ із вбиральнею, аби озеро було. Бо Світязь із його унікальною за складом водою — єдиний і неповторний в Україні. Хіба що сусіднє з ним Пісочне, на берегах якого розташований відомий санаторій «Лісова пісня», може позмагатися своєю надзвичайно м’якою та багатою на срібло водою.

Отож, що і почім нині на Світязі? Для тих, хто хоче почуватися єдиним цілим із матінкою природою, сидіти щовечора біля багаття й смакувати рибною юшкою, адміністрація Шацького національного парку спеціально відвела місця для наметових містечок (їх аж чотири). Із благ цивілізації тут — вода із свердловини, смітники, прості сільські вбиральні, охорона. Коштує це задоволення 8—12 гривень із людини, за паркування свого сталевого коня мусите віддати ще 10 гривень (за мікроавтобус та автобус беруть дорожче). Такий наближений до екстремального відпочинок полюбляє, в основному, молодь. Коли ж хочеться трохи комфорту — шукайте кімнату в приватному секторі. Вибір тут величезний і залежить від товщини вашого гаманця. Але дешевше ніж за 50 гривень з особи за одну ніч не знайдете, а дорожче — запросто. Якщо хочеться душ, туалет не на вулиці, телевізор, кондиціонер, обладнаний майданчик для шашликів тощо, то за кожну з цих послуг доведеться розкошелитися ще по десятці. У сумі набігає майже сотня з носа. Тобто для сім’ї з трьох осіб доба (без харчування) влетить у 300 гривень. Не важко порахувати, скільки доведеться заплатити за десять днів насолоди Світязем. За такі гроші двоє людей спокійно можуть відпочити на курортах Туреччини. Дехто вважає, що краще рік не поїхати на Світязь і заощадити гроші, щоб наступного року вирушити на сонячний турецький чи болгарський берег, де немає комарів, нудних дощів та туалетів на вулиці. Що ж, це діло хазяйське.

Чимало світязьких баз, збудованих ще в радянські часи, й справді не порадують відпочивальників комфортними умовами. Мініатюрні кімнатки, черги на кухнях і зручності на вулиці — такі блага коштують по 50—70 гривень із людини. Є серед цих привидів «совдепівського» минулого й «крутіші» варіанти, але вони й коштують відповідно. Окрема каста — елітні бази з великим списком послуг. Доба у двомісних апартаментах вищого ґатунку коштує від 250 до 700 гривень. Якщо ви збираєтеся на відпочинок не лише своєю родиною, а великою компанією — котеджний варіант саме для такого відпочинку. За 900 гривень можна знайти будинок для шести осіб, де для комфортного відпочинку буде все. Є будиночки, де може поселитися і значно чисельніше товариство. Якщо порівняти ціни на традиційній турбазі — пансіонаті «Шацькі озера», де доба у звичайному номері влітає у 250 гривень, то цей варіант — найоптимальніший.

Серед претензій до світязького відпочинку — не надто великий список розваг. Для того, хто любить активний відпочинок, тут знайдеться чим зайнятися: кінні, водні, велосипедні, пішохідні екскурсії (вартість — 100 гривень). Є й трохи екзотики — за 50 гривень можете проїхатися бричкою. Все решта — традиційний набір.

Чи позеленіє напівдикий туризм?

Про зелений туризм на Світязі в його класичному розумінні теж говорити не доводиться. Більшість хатинок, які здають туристам, не значаться у списку агросадиб, бо не відповідають цьому статусу. Люди просто здають кімнати під відпочинок і не забивають собі голову тим, що запропонувати своїм клієнтам поїсти, яку розважальну програму придумати, куди повести на екскурсію, по ягоди чи гриби. Простіше не світитися зі своїми курортними заробітками взагалі, що й робить більшість місцевих мешканців. Тим більше що закон дозволяє це, бо коли приймаєш до 10 туристів, то не зобов’язаний реєструватися як суб’єкт підприємництва. Щоб зробити зелений туризм цивілізованим, як у сусідів–поляків, потрібно не лише справно збирати з власників садиб податки, а й створити належні умови для розвитку цієї цікавої та перспективної для Шацького району справи. Йдеться про доступне кредитування, навчання. А головне — не відбивати в людей бажання цим займатися, не губити справу в лабіринтах відомчих перевірок та інструкцій. Цього поки що держава забезпечити не може. Отож, зелений туризм залишається «напівдиким».

Волинь з її озерами та річками, національними парками могла б заробляти на такому туризмі немалі кошти. Іноземці, які потрапляють на відпочинок у заповідні куточки Полісся, дивуються, що такий потенціал майже не використовується. Офіційно на сьогодні в області зареєстровано понад 80 агросадиб. І більшість із них — аж ніяк не на Світязі чи на інших Шацьких озерах, а в поліських районах. Є успішніші, є й такі, що вже розчарувалися в цій справі, бо потребує вона багато часу та знань, а цього сільським людям бракує, бо вони мають ще й господарство. Не всі вміють і знають, як налагодити дієву рекламу, щоб туристи їхали з великих міст у заповідні поліські куточки з первозданною природою не лише влітку, а цілий рік, як їдуть у Карпати. А Волинь має що показати й чим подивувати. Тут немає гір, але є зимова риболовля, полювання, смачнюча кухня, автентичні народні звичаї, збережені традиції, багатющий фольклор, древні ремесла й народні майстри, здатні змайструвати будь–що — від дубової бочки до старовинних музичних інструментів. Просто все це багатство потрібно популяризувати. Хто хоч раз спробував відпочивати у тихих, малолюдних місцях, утікши від гамірливого міста та суєти, той повертається сюди ще й ще. Як лідер гурту «Тартак» Сашко Положинський, який любить відпочивати у Любешівському районі на озері Люб’язь.

КУХНЯ

Чим Волинь пригощає?

Традиційні на Шацьких озерах страви — рибні, особливо з вугрів та сомів. Рибу і коптять, і шашлик із неї смажать. Юшку з вугра вважають місцевою коронною стравою. Смак у неї, кажуть, неперевершений, а звичайна уха не йде ні в яке порівняння. За 80—100 гривень (за відро!) місцеві рибалки такої юшки вам наварять просто неба, що ви ще довго облизуватиметеся, згадуючи цю смакоту.

ТАКІ РЕАЛІЇ

А грошей на каналізацію нема

За останнє десятиліття у селі Світязь на тлі простих сільських хатинок виросло ціле містечко котеджів — своє «царське село». Той, хто довго тут не бував, просто не впізнає скромне село на березі найкрасивішого озера України. В селі не прийнято питати, чиї це хатки, все одно не дізнаєтеся всієї правди. Не прості смертні, звичайно, обзавелися палациками за високими мурами. Мають свої котеджі у заповідному куточку митники, банкіри, депутати, бандити й чимало волинських чиновників і начальників. Єдине, що так і не дійшло до Світязя, — елементарне бажання експлуатувати чудову водну перлину, не завдаючи їй непоправної шкоди. До цих пір у селі так і не спромоглися ввести в дію каналізаційний колектор, хоч різні керівники обіцяли це зробити, навіть погрожували перекрити дорогу до озера тим власникам баз, які не хотіли скидатися на каналізацію. Щоправда, на урочищі Гряда правдами–неправдами каналізацію вдалося зробити. А ось на протилежному світязькому березі, тобто в самому селі, де й розташовані котеджі та круті приватні бази відпочинку, цього блага цивілізації і досі немає. Хоч ідеться про це вже давно. Сьогодні районна влада (головою Шацької райдержадміністрації знову призначено Володимира Найду, який уже двічі був на цій посаді, а в останні роки працював директором Шацького національного парку) називає цифру в 20 мільйонів гривень, яка потрібна на будівництво каналізаційної мережі у Світязі. Зрозуміло, що в районному бюджеті таких грошей немає, не поспішає й обласна влада їх шукати. Ось такі вони, українські парадокси. Будуватися в заповідній зоні на березі Світязя влада дозволяє, земля продається й купується повним ходом, власники туристичних садиб заробляють на відпочивальниках немалі гроші, а на каналізацію грошей взяти немає звідки.

ЕКСТРИМ

На Волині, а саме на річці Стохід, минулого тижня завершилися ІІ Міжнародні змагання з водного екстремального туризму «Стохід–дербі–2010». У цьому поході на байдарках дев’ять команд з України, Польщі та Білорусі мали здолати сорок кілометрів заплутаними руслами цієї неповторної річки. Пройти цей водний шлях змогли не всі: поляки зійшли з дистанції, а червоноградські учасники взагалі заблукали у руслах Стоходу й лише біля опівночі вибралися на маршрут і дісталися фінішу. Отож якщо ви потребуєте адреналіну, а заодно прагнете вивчити чудові заповідні куточки України — пакуйте валізи на Волинь!