Мінлива «прапорність»

Усупереч обіцянкам об’єднати країну нова влада лише поглиблює її розкол. Про це свідчать і події навколо офіційно «розкрученого» Дня Перемоги. Поки у Києві, на Сході й у Криму крокували російські солдати, вивішували червоні прапори та відкривали «пам’ятники жертвам УПА», патріотична громадськість, особливо на Західній Україні, сприйняла це як плювок в обличчя й відповіла протестами, які місцями переходили в сутички із проросійськими та прокомуністичними активістами.

У Києві парад відбувся згідно з планом аж до деталей. Небо, грозове напередодні, 9 травня розпогодилося, причому без допомоги так званого «сухого льоду», яким збиралися посипати хмари військові. «Ми були готові до цього, але наша допомога не знадобилася, погода «впоралася» сама», — повідомив «УМ» старший офіцер прес–служби Міністерства оборони полковник Костянтин Саділов.

Хрещатиком пройшли 3 тисячі українських військовослужбовців, 75 російських, а також 122 курсанти й 14 офіцерів із Білорусі. Президент Віктор Янукович виступив перед зібранням, а потім, разом з Прем’єром Миколою Азаровим та Головою Верховної Ради Володимиром Литвином, поклав квіти до могили Невідомого солдата у Парку Вічної слави й відкрив пам’ятник маршалу авіації, тричі Герою Радянського Союзу Іванові Кожедубу.

Якщо «центральні» офіційні особи намагалися триматися хоч у якихось рамках «політпристойності», то на місцях розігралася «червона феєрія». Так, у селі Погреби Броварського району на Київщині зібрані біля пам’ятника жертвам війни ветерани, селяни і школярі почули «оригінальний» заклик: «Спокою ради ховаймо державні прапори! Сьогодні День Перемоги! Перемогу здобували під червоним прапором, і прапор Перемоги — це червоний прапор! Тому на сьогоднішньому мітингу вивішувати будь–який інший прапор недопустимо!» — привітав учасників мітингу комуніст Володимир Галицький. Як пише у своєму блозі журналіст Микола Дивак, присутній на мітингу голова сільської ради Микола Бруєнко взяв відповідальність на себе: «Я прийняв рішення не вивішувати державний прапор, щоб не порушувати спокою».

У Львові, попри судову заборону, близько п’яти сотень ветеранів, представників влади й лівих партій пройшли центром міста від Оперного театру до пам’ятника Міцкевичу. Що характерно, колона йшла лише під національним прапором. Потім відбувся урочистий мітинг на Пагорбі Слави, де людей «підтягнулося» більше — до двох тисяч, з’явилися прапори Росії та Білорусі.

Трохи віддалік, біля пам’ятника Данилові Галицькому, стояли майже стільки ж представників ВО «Свобода» з транспарантами: «НКВС, КДБ = гестапо і СС» та фотографіями закатованих перед радянським відступом у 1941–му людей. «Свободівці» рвали і топтали радянський прапор, а коли один із перехожих спробував його забрати, зав’язалася бійка, яку швидко розборонили міліціонери, передає «Українська правда». Однак після мітингів усе ж виявилося, що четверо невідомих побили секретаря львівського міськкому Соцпартії Сергія Шклярука, зірвали йому георгіївську стрічку та значок СПУ.

В Івано–Франківську хода 300 представників КПУ, Партії регіонів, Народно–демократичної партії, ветеранів відбулася без інцидентів завдяки тому, що їх охороняв конвой міліцейського спецпідрозділу «Беркут». Проте націоналістам таки вдалося перекрити дорогу, так що «переможній» колоні довелося їх обходити. Близько сотні представників Івано–Франківської міськорганізації ВО «Свобода» тримали партійні прапори й гасла «Бандера і Шухевич — наші герої», «Бандера і Шухевич — Почесні громадяни Івано–Франківська», «Сталін = Гітлер», «Комуністів — на смітник історії», «Партія регіонів — п’ята колона Москви».

А ТИМ ЧАСОМ...

«Георгіївський» годинник із квітів

До Дня Перемоги також приурочили й запуск великого квіткового годинника у центрі Києва. Його механізм запустили рівно опівночі з 8 на 9 травня, коли було підписано акт про капітуляцію Німеччини. Конструкція годинника має вигляд ордена «Перемога», оповитого георгіївськими стрічками і з надписом «65». За словами мера столиці Леоніда Черновецького, годинник буде «ексклюзивною прикрасою нашого міста».