Кожному — свій темп. На Закарпатті відбувся перший за чотири роки чемпіонат України з ультрабігу
За минулі роки неабиякої популярності в світі та особливо в Україні набрали змагання на витривалість. >>
Переглядаючи в дитинстві і юності спортивні трансляції, я заздрив журналістам, котрі дозволяють собі коментувати дії футболістів, а потім запросто можуть підійти до них і вільно поговорити. Якийсь час я навіть мріяв стати коментатором і все міркував, кого ж «беруть у космонавти», тобто, як потрапляють до цієї «елітної касти». Цей секрет я досі так і не розкрив. Із часом прагнення заговорити на всю країну минуло, зате залишилося бажання чути в ефірі професійні, цікаві коментарі. На жаль, нині отримати задоволення від роботи «акул мікрофона» вдається рідко. Причина проста — грамотністю, вмінням зацікавити людей сучасні коментатори не відрізняються. Один мій товариш часто дивиться футбольні трансляції з вимкненим звуком. Ні, він не журналіст, не якийсь зарозумілий філолог, і в нього немає «особистої неприязні». Просто він освічена людина, котра не може чути безглуздя в ефірі.
У нинішніх «майстрів слова» українського телебачення є одразу кілька проблем. Про голос, дикцію та інші норми з цієї сфери, мабуть, не варто згадувати — відбором за цими характеристиками мала б займатися конкурсна комісія, а в її існуванні є великі сумніви. А то, наприклад, Ігор Циганик (екс–«Мегаспорт») «строчить» так, що не зупиниш, а його колега Роберто Моралес чомусь витримує просто театральні хвилинні паузи. А закид стосується насамперед звичайної грамотності. Коментатори плутають відмінки, не завершують фрази, вставляють російські слова. Скажімо, замість того ж «підбирання» нерідко кажуть «підбір» (рос. «каблук»). Нерідко «малюють» такі кострубаті речення, від яких волосся стає дибки. Переконаний, якби таких ляпів припускалися ведучі політичних програм чи звичайних новин, дуже швидко вони розпрощалися б зі своєю роботою. Чого вартий тільки інцидент із позаминулого туру, коли на всю країну прозвучало щось на кшталт: «Іди з ефіру, бо й так усі зрозуміли, що ти п’яний».
А який хаос у нас із прізвищами футболістів! Зрозуміло, що клубам, особливо з російськомовних регіонів України, важко дається написання прізвищ українською. Але ж має цей процес хтось контролювати — чи федерація, чи прем’єр–ліга. А так ми у «каноніра» Єщенка бачимо на спині кальку «Ещенко», а маріупольця Касьяна хтось вирішив назвати «Кас’яном». Пригадаймо написання балканських прізвищ із закінченням на «–ич». Дехто пише їх через «і» («Девіч»), дехто — як вимагає український правопис, з «и» («Нінкович»). Причому, що цікаво, в «Динамо» цілий сезон писали «м’яко», а потім, наче заглянувши в «Україну молоду», перейшли на іншу манеру.
І якщо з цього питання можна сперечатися, то вже суто українське прізвище «Калиниченко» слід однозначно читати й писати з «и». А не так, як скажімо, говорить новий прес–аташе збірної Олександр Гливинський і пише сайт прем’єр–ліги — «Калініченко». Недарма, коли Максим грав у «Спартаку», англійський напис на його спині виглядав як «Kalynychenko».
Намагаючись виглядати професіоналами, «акули мікрофона» почали говорити мовою футболістів: «кинув аут», «сфолив на суперникові», «перший на м’ячі». Для пересічного глядача, котрий випадково потрапив на спортивну картинку, це звучить дивно. Бо люди звикли, що кидають саме м’яч, і не одразу розуміють, як на цей м’яч можна першим залізти. Або й на суперника — щоб на ньому сфолити.
Стає модним уживати й вислови, близькі особливо гарячим уболівальникам. Власне, такою мовою грубуватого «ультрас» пише свої статті у журналі «Футбол» Артем Франков. Він же інколи долучався до телекоментування (щоправда, досвідченішим колегам довелося охолоджувати Артемовий запал) і навіть входив до комісії прем’єр–ліги, яка шукала молодих «говорунів». Цікаво, що в ефірі практично ніхто з них не з’явився. Зате долучилися до нинішньої великої кількості трансляцій журналісти, відомі за тривалою роботою на інших каналах: Гливинський, Моралес, Циганик, Маргієв, Кадемін, Звєров. Невже настільки збідніла красномовними й розумними талантами наша молодь?
Думається, причина в іншому. У жодному разі не бажаючи образити колег, припущу, що вони влаштовують «сильних світу сього». Більшість із них упродовж багатьох років безкоштовно — точніше, за гроші клубів і ФФУ — їздить на матчі за кордон, спілкується з футболістами та президентами клубів. Тому критикувати й сваритися ніхто не хоче, адже наступного разу можна не потрапити до «пулу» чи взагалі потрапити в опалу. Свого часу один коментатор збірної дозволив собі вислови, які не сподобалися босу одного з клубів. Довелося вислухати по телефону гнівну тираду, а потім розпрощатися із загальнодержавними каналами.
Особлива ситуація склалася на ТРК «Україна». Схоже — тут просто підібралася компанія гарних знайомих, яких допустили до коментарів матчів на каналі «Футбол». І нехай у цих хлопців, за словами їхнього керівника Олександра Денисова, «горять очі», але ж на першому місці має бути професіоналізм.
Тож хочеться порадити всім продовжувати «вчитися, вчитися і вчитися».
«Металург» (З) — «Оболонь» (Кирило Круторогов):
«Конюшенко намагається нахитати суперника».
«Самотужки робив штучну пастку офсайду».
«Закидання в загострення».
«Виграв випередження».
«Таврія» — «Зоря» (Сергій Панасюк):
«Голайдо. Знову його успішно виносять».
«Кривбас» — «Металіст» (Роман Кадемін, Сергій Коновалов):
«Горяїнов вишукує стінку».
«Дякую вас».
«Промахнулися мимо м’яча».
«Було порушення, я не став коментувати, а суддя не став давати свисток».
«Суддя однозначно трактує, якщо рука відірвана від корпусу».
«Динамо» — «Арсенал» (Олексій Маргієв):
«М’яч трохи ззаду вийшов».
«31 раз зустрічалися суперники, й лише 26 разів виграло «Динамо».
«Іллічівець» — «Металург» (Д) (Олександр Тингаєв):
«У фіналі Кубка України не буде ані «Динамо», ані «Шахтаря». Або — щоб нікого не образити — ані «Шахтаря», ані «Динамо».
«Шахтар» — «Дніпро» (Віктор Соколов):
«Ми чекаємо матчу «Шахтар» — «Дніпро», оскільки команди ось–ось з’являться на полі».
За минулі роки неабиякої популярності в світі та особливо в Україні набрали змагання на витривалість. >>
Представниці української збірної цього сезону чи не кожного тижня радують своїх фанатів чудовими результатами. >>
У професіональному спорті добре знають, що максимальна зосередженість та продуктивність на заключному етапі змагального процесу забезпечує найкращий результат. >>
На грунтовому турнірі у французькому Руані вперше в історії дві українські тенісистки грали фінал на рівні WTA-Туру. Посіяна тут під першим номером Марта Костюк у двох сетах переграла свою 19-річну співвітчизницю Вероніку Подрез - 6:3, 6:4. >>
У французькому Руані на турнірі WTA 250 відбудеться український фінал. Це стало відомо після того, як представниця Румунії Сорана Кирстя (26) знялася перед півфінальним матчем проти нашої тенісистки Вероніки Подрез (209) через травму лівої ноги. >>
Спортсменів із росії та Білорусі не допустять до виступів на Чемпіонаті Європи зі стрибків у воду, який має пройти в Польщі у 2027 році. >>