Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Харківські студенти привезли львів’янам «Талан». (Фото з сайту isn.kharkov.ua.)
Вихованці двох різних театральних шкіл тепер регулярно обмінюватимуться досвідом. Харківський університет мистецтв і Львівський національний університет імені І.Франка підписали договір про співробітництво і влаштували перші студентські гастролі. Для початку харків’яни з’їздили до львів’ян із виставою «Талан», поставленою за твором українського класика Михайла Старицького. А тепер чекають галицьких колег у себе.
У цій події все дуже вдало зійшлось: 170–річчя від дня народження автора згаданої п’єси та ювілеї народних артистів Валентини Чистякової та Леся Сердюка, які блискуче виконували головні ролі у «Талані» на сцені Харківського академічного театру імені Т.Шевченка. Цю культову виставу після тривалої перерви (після Марії Заньковецькій та українських корифеїв за роботу над п’єсою ніхто не брався) поставили у 40–х роках минулого століття і певний час вважали візитною карткою харківської української драми. Сьогодні через постановочну і психологічну складність цього твору «Талан» украй рідко можна побачити на професійних театральних сценах. Тому рішення режисера Олександра Аркадіна–Школьника створити виставу зі студентами майстерні Юрія Головіна було сприйняте як досить ризикований, а може, певною мірою, навіть зухвалий крок.
Проте, схоже, у них усе вийшло. Принаймні перші глядачі «зі сторони» — студенти–франківці та присутні на виставі театральні професіонали Львова — не поскупилися на схвальні епітети. За словами декана факультету театрознавства, культури й мистецтв згаданого університету Богдана Козака, харківські актори «філігранно володіють сценічним словом», відчувають «глибину підтексту» і уміють вдало осучаснити класичний матеріал. А відомий театрознавець Майя Гарбузюк сказала, що для прем’єрної вистави харків’ян характерний «високий рівень репертуарного професійного театру».
Цікавість до мистецтва східняків, на думку Юрія Головіна, була викликана на Заході ще й бажанням побачити інший театр. Річ у тім, що Львів та Харків представляють різні театральні школи. Галичани більше тяжіють до західної, вважай польської естетики, а слобожани — до класичної, тобто російської. Обмін враженнями відбувся на піку емоційного сплеску. «Треба було бачити вираз очей львівських студентів, коли гралася фінальна сцена вистави, — розповідає викладач Харківського університету мистецтв Юлія Коваленко. — Усі буквально завмерли. Їхні очі вбирали те світло, що йшло зі сцени. Очевидно, східна ментальність настільки інша, що побачене і пережите стало для галичан справжнім свіжим ковтком чогось нового». А ще, як каже Олександр Аркадін–Школьник, — відіграло роль доброї настанови перед виходом «у достатньо жорсткий театральний світ». Михайло Старицький казав, що «Талан» був написаний «з життя малоросійських акторів». Саме тому Марія Заньковецька, як стверджують театрознавці, не дуже любила грати у цій виставі, бо надто багато у ній автобіографічного. Вибір між любов’ю до сцени та земним коханням й дотепер залишається актуальним і надскладним, тому львівські та харківські студенти, схоже, услід корифеям спільно пропустили через власну душу вічний біль майбутньої професії.
Дружитимуть театральними факультетами східний та західний ВНЗ у подальшому на постійній основі. У планах — спільні майстер–класи і звісно ж — малі гастролі. Після успішної поїздки до Львова харків’яни чекають західних колег у себе. Ті приїдуть уже восени.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>