Криптоісторія і сміхокорекція. Глибинні сенси майже антиутопії «Чарівник країни Оз» та її українське видання
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Як ви гадаєте, що потрібно для того, аби придумати легкий хороший фільм про любов, який би успішно розважив публіку в переддень свята Валентина? У випадку сценаристів «Вийти заміж у високосний рік» (Leap Year) достатньо було заголовка в новиннєвій стрічці в інтернеті. «Серфінгуючи» в мережі 29 лютого, авторка сценаріїв до комедійних фільмів Дебора Каплан натрапила на повідомлення: «Ірландські дівчата роблять пропозиції у високосний рік». «Чим не сюжет для фільму?» — подумала сценаристка, і за два тижні матеріал був готовий.
Автори довго не мудрували. Класичний сюжет про чоловіка й жінку, які спочатку ненавидять одне одного, а потім шалено закохуються, вони наклали на насущну проблему сьогодення (як емансипованій жінці спонукати балуваного чоловіка до шлюбу) і додали дрібку романтичних деталей: національну традицію та красоти незайманої природи. Головна героїня Анна, декораторка інтер’єрів, досягла всього, що від неї вимагає західна спільнота успішних і багатих, і вже готова стати до вівтаря. Проте її хлопець Джеремі — прагматичний кардіолог — про весілля і не думає. На щастя, існує така ірландська традиція, коли дівчина сама може освідчитися, але це буває лише один раз на чотири роки — 29 лютого. Біологічний годинник змушує Анну стрімголов летіти у Дублін до Джеремі. Але ж, як відомо, у Бога свої плани на наше життя. І по дорозі Анна зустрічає Декана, який, зрозуміло, має стати її долею. Частково ця мелодрама знята як роуд–муві, а стихійний ірландець Декан протиставлений запрограмованому і прагматичному кар’єристу Джеремі.
Мила рудоволоса Емі Адамс («Зачарована») зваблює своєю безпосередністю і безпорадністю. Метью Гуд («Матч поінт») підкоряє спокусливим поглядом хорошого хлопця. Знімальна група як бонус пропонує віртуальну подорож незайманими смарагдовими просторами Ірландії — з синіми озерами, старовинними замками і сизими горами. І ця подорож здається настільки прекрасною, що у надто освіченого глядача виникає питання: а чи не якийсь там Національний туристичний комітет Ірландії використав ці ландшафти як продакт плейсмент? Як у випадку із Луї Віттоном — улюбленою валізкою Анни. Приховану рекламу продюсери вплели в оригінальний жарт: не розуміючи фрази «Це ж Луї Віттон!», простак Декан підігрує Анні, поводячись із валізою, як із живою істотою на ім’я Луї.
Не мудруючи, фільм «Вийти заміж у високосний рік» закликає нас відволіктися від щоденних проблем і нагадує, що кохання не можна запланувати в органайзері.
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Вірші з трьох збірок поетеси і військовослужбовиці Ярини Чорногуз готують до друку в американському видавництві Arrowsmith Press в перекладі Амелії Глейзер. >>
Найчастіше у троїцьких букетах – чебрець, м'ята, любисток, меліса, барвінок, медунка, полин, деревій, звіробій. >>
У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася подія, яка щороку об’єднує драматургів, режисерів, акторів і глядачів навколо сучасних театральних текстів. >>
Окрасою селища Котельва на Полтавщині є фігурні мережані димарі. Блакитний — з білочками, сірий — з півниками, зелений — з квітами... >>