Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Про сучасну українську академічну музику відомо настільки мало, що виникає питання: а чи вона взагалі є? Імена Валентина Сильвестрова чи Мирослава Скорика відомі обмеженому колу українців, що вже говорити про молодих композиторів. Але вони є. І сьогодні ми дозволимо собі нагадати про одного з них — Данила Перцова. Тим паче що є суттєвий привід: Данила відібрали на стипендіальну програму Gaude Polonia, яку підтримує польське міністерство культури і національної спадщини.
Останні роки Данило Перцов дуже активно задіяний у роботі ансамблю «Хореа козацька», має свій власний проект під назвою «NOVA Радість»: він віднаходить, відтворює й реставрує музичні твори доби ренесансу, бароко й романтизму. Але основна його спеціальність — написання музики: за плечима навчання на кафедрі композиції Національної музичної академії України ім. Петра Чайковського. Стипендія у Польщі — можливість відволіктися від буденних справ і зайнятися тим, на що в Україні немає ні часу, ні коштів. «Такі речі, як композиція, вимагають традиційного підходу — тиші, усамітнення, вільного часу. Можливо, тому мистецтво й занепадає, що такі розкоші зараз доступні лише на культурних узбіччях», — зауважує Данило Перцов. У Польщі композитор хоче зосередитися на створенні опери. За тему взяв маловідому сторінку історії — Міньковецьку республіку, феноменальне утворення, яке існувало на території Поділля з кінця XVIII і до першої чверті ХІХ століття. Її засновником був граф Ігнатій Сцибор–Мархоцький, оригінальний естет і новатор: відокремивши пару десятків своїх сіл кордоном від Російської імперії та влаштувавши вповні життєздатну соціалістичну державу, він вдавався і до естетичних утопій, відтворюючи всенародні античні містерії на матеріалі місцевого фольклору. «Ця сторінка історії стосується і української, і польської історії. Але мене більше приваблює не історичний розріз, а суто естетичні проблеми», — розповідає композитор. Як і кожен захоплений своєю справою митець, він тримає деталі творчого процесу в таємниці. Адже попереду — півроку насиченої роботи у Варшаві, узгодження лібрето, дослідження фольклорного матеріалу Поділля.
Написання опери — тривалий процес. Проте із закінченням твору в його автора з’являється нове завдання — як і де реалізувати створене. Сподіваємося, що за півроку ми зможемо поговорити з Данилом Перцовим на приємну тему постановки його твору.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>