Все буде добре. У Варшаві показали двомовну виставу про українок, які через війну змушені були залишити дім
Нещодавно у Варшаві відбулася польська прем’єра української документальної вистави «Все буде добре» (Wszystko bedzie dobrze). >>
Про сучасну українську академічну музику відомо настільки мало, що виникає питання: а чи вона взагалі є? Імена Валентина Сильвестрова чи Мирослава Скорика відомі обмеженому колу українців, що вже говорити про молодих композиторів. Але вони є. І сьогодні ми дозволимо собі нагадати про одного з них — Данила Перцова. Тим паче що є суттєвий привід: Данила відібрали на стипендіальну програму Gaude Polonia, яку підтримує польське міністерство культури і національної спадщини.
Останні роки Данило Перцов дуже активно задіяний у роботі ансамблю «Хореа козацька», має свій власний проект під назвою «NOVA Радість»: він віднаходить, відтворює й реставрує музичні твори доби ренесансу, бароко й романтизму. Але основна його спеціальність — написання музики: за плечима навчання на кафедрі композиції Національної музичної академії України ім. Петра Чайковського. Стипендія у Польщі — можливість відволіктися від буденних справ і зайнятися тим, на що в Україні немає ні часу, ні коштів. «Такі речі, як композиція, вимагають традиційного підходу — тиші, усамітнення, вільного часу. Можливо, тому мистецтво й занепадає, що такі розкоші зараз доступні лише на культурних узбіччях», — зауважує Данило Перцов. У Польщі композитор хоче зосередитися на створенні опери. За тему взяв маловідому сторінку історії — Міньковецьку республіку, феноменальне утворення, яке існувало на території Поділля з кінця XVIII і до першої чверті ХІХ століття. Її засновником був граф Ігнатій Сцибор–Мархоцький, оригінальний естет і новатор: відокремивши пару десятків своїх сіл кордоном від Російської імперії та влаштувавши вповні життєздатну соціалістичну державу, він вдавався і до естетичних утопій, відтворюючи всенародні античні містерії на матеріалі місцевого фольклору. «Ця сторінка історії стосується і української, і польської історії. Але мене більше приваблює не історичний розріз, а суто естетичні проблеми», — розповідає композитор. Як і кожен захоплений своєю справою митець, він тримає деталі творчого процесу в таємниці. Адже попереду — півроку насиченої роботи у Варшаві, узгодження лібрето, дослідження фольклорного матеріалу Поділля.
Написання опери — тривалий процес. Проте із закінченням твору в його автора з’являється нове завдання — як і де реалізувати створене. Сподіваємося, що за півроку ми зможемо поговорити з Данилом Перцовим на приємну тему постановки його твору.
Нещодавно у Варшаві відбулася польська прем’єра української документальної вистави «Все буде добре» (Wszystko bedzie dobrze). >>
На останній місяць весни колектив Національної опери України підготував своїм шанувальникам чимало цікавих музичних подій. >>
Наступного тижня виповнюється 90 років Івану Марчуку — одному з найвідоміших у світі сучасних українських художників. >>
Колись поетка Наталка Білоцерківець написала рецензію на поетичну збірку Людмили Таран «Колекція коханок» (Л.: Кальварія, 2002), де стверджувала її першість у перевтіленні жінки-авторки у чоловіка-персонажа і дійшла висновку, що «цей її «мачо» — дійсно ідеальний герой наших жінок» >>
Два українські проєкти і музейницю-парамедика минулого тижня назвали найкращими серед претендентів з усієї Європи — переможцями престижної премії у сфері спадщини European Heritage Awards/Europa Nostra Awards. >>
У Бучі 30 квітня на фасаді центру культури та мистецтв по вулиці В. Ковальського, 61-В встановили пам’ятний знак художниці Любові Панченко. >>