Змагання з художньої дистанції

Молоді для молодих

«Український тиждень мистецтв» — це чергова подія, організована міжнародним фондом «Мистецтво майбутнього», який проводить аналогічні конкурси в різних країнах. Нещодавно закінчився «Російський тиждень мистецтв». Після України буде Білорусь, потім — Італія», — намагається окреслити масштаби акції один із співорганізаторів мистецького фестивалю Анастасія Кохан. Планується, що «Український тиждень мистецтв», який дебютував учора у стінах Будинку художника, проходитиме двічі на рік. Конкурс має благородну мету — відкрити не лише Україні, а й світові молодих українських художників: допомогти їм із промоцією та виставками. До цього таким завданням переймалося не дуже багато інституцій в Україні. Найголосніші з них: минулорічний конкурс від фонду «Ейдос», цього ж року в усіх на слуху — конкурс PinchukArtCentre. Але на відміну від цих подій «Український тиждень мистецтв» не може похвалитися ні чіткою й потужною організацією, ні фінансовою підтримкою чи відомими арт–критиками й кураторами в журі. До слова, вік організаторів — від 22 до 28 років.

Програма конкурсу передбачає шість основних номінацій: живопис, графіка, графічний дизайн, арт–фотографія, декоративно–прикладне мистецтво й скульптура. Кожна з них має ще кілька підномінацій. Переможці не отримають грошових призів, проте їм обіцяють значну організаційну підтримку. «У нас немає спонсорського чи державного фінансування. Тому грошові призи, ми сподіваємося, будуть наступного разу. Наразі ж наші переможці матимуть змогу виставляти свої роботи на тижнях мистецтв в інших країнах. Ми допомагатимемо їм організовувати групові виставки в галереях Європи. Також їхні роботи будуть опубліковані в мистецькому каталозі. Повірте, це значна допомога молодому художнику, якому, щоб організувати власну виставку, треба витратити щонайменше тисячу доларів», — резонно доводить Анастасія Кохан. Ціна перспектив, які обіцяє «Український тиждень мистецтв», коливається в діапазоні 100—500 гривень: стільки треба було заплатити художнику за участь у конкурсі.

У Києві — конкурс, а в Новій Зеландії — журі

Проте наскільки об’єктивним буде оцінювання номінантів? Крім очної, конкурс передбачає можливість заочної участі. Тобто можна було надсилати фотографію картини чи скульптури, яку організатори роздрукують, оформлять у рамку і виставлять на суд відвідувачів та журі. Таких дистанційних робіт — чверть від загальної кількості: близько 300 робіт на конкурс подали українські художники і близько ста — іноземні. Так само дистанційно оцінюватиме роботи міжнародне журі: із 25 осіб Україну відвідають лише п’ять. Організатори впевнені, що натреноване око фахівця зможе оцінити фактуру живописної роботи та тривимірні параметри скульптури навіть за фотографією. Подібними привілеями може користуватися й українське журі, серед членів якого не знайшлося імені, широковідомого в національному арт–процесі. «Люди з гучними іменами, приміром, арт–критики, вже беруть участь у інших конкурсних програмах або належать до певного сталого кола, — пояснює Анастасія Кохан. — Ми ж хотіли, щоб наше оцінювання було об’єктивним, тому, за винятком членів Спілки художників, запрошували митців та мистецтвознавців, які не належать до великих об’єднань».

P.S. Для об’єктивної оцінки даного конкурсу «УМ» намагалася взяти коментарі в провідних українських мистецтвознавців. Проте виявилося, що вітчизняний арт–бомонд про подію фактично нічого не чув. Наталія Заболотна, член експертної ради фахового журналу Art Ukraine повідомила, що «Український тиждень мистецтв» не звертався до них із пропозицією співпраці. Хоча електронне запрошення пані Заболотна отримала. Так само нічого не знає про потенційних конкурентів Олександр Соловйов, куратор PinchukArtCentre і натхненник премії центру сучасного мистецтва.