«Інвестиції» в майбутнє

Поки заможні українські політики ламають списи і вправляються у красномовстві, поруч звичайні люди мовчки рік у рік роблять справжні Справи. Уже дванадцять років поспіль американські та українські благодійники на зібрані пожертви дбають про вихованців інтернатів: купують ліки, книжки, роблять ремонти. Вони підтримують сиріт навіть після закінчення інтернату і мріють про інтелектуальні «інвестиції» у своїх вихованців.

«Я вибігла до машини й розридалася»

Дванадцять років тому американка Пеггі Лінч, успішний юрист із Мічигану, зголосилася допомогти представникам української діаспори спакувати в коробки гуманітарну допомогу до України... За два місяці вона разом з іншими волонтерами, які допомагали українським сиротам, потрапила до інтернату на Полтавщині. Побачила ці дитячі очі... і щороку відтепер приїздить до України — аби разом з іншими волонтерами допомагати українським сиротам. «Я зайшла в той інтернат, ми роздали дітям подарунки... — згадує Пеггі свій перший візит до України, — а потім я вибігла до машини і не могла зупинити сльози... Студенти, колишні вихованці дитячих будинків, які супроводжували нас, почали заспокоювати мене: мовляв, Пеггі, все нормально, у цьому нічого страшного немає. А я лише думала: «Боже милий, ці діти теж виростали у таких жахливих умовах!..»

Тоді, у 90–х, українці американського походження створили благодійний фонд UCARE — допомагали українським сиротам усім необхідним. І вже десяток років співпрацюють з українськими благодійниками з фонду «Приятелі дітей». «Тоді ця допомога була інакша, — каже Ірина Ткачук, волонтерка UCARE (теж американська українка), — ми намагалися задовольнити найпростіші потреби дітей: відправляли одяг, ліки. Тепер ми бачимо, що потрібно ремонтувати туалетні кімнати, купувати бойлери. Але водночас зараз необхідні підручники, комп’ютери, побутова техніка. Сьогодні наша допомога має два напрямки: гуманітарний та освітній — ми хочемо підтримати дітей, аби вони здобули гідну професію після інтернату».

«Як жаль, що я лише рік житиму в інтернаті»

Американські волонтери щороку приїздять до України, нерідко залишаються в інтернатах, якими опікуються, на кілька днів. Під час одного з таких візитів волонтери зрозуміли: дитячі ліжка в інтернатах не придатні для сну — їх конче потрібно міняти. «В Америці громада до цього поставилася з розумінням, і ми почали збирати гроші на нові ліжка для діток», — каже пані Ірина.

Сотні новісіньких ліжок з ортопедичними матрацами з’явилися у багатьох інтернатах (у тому числі й у закладах для дітей з особливими потребами) — у Бердянську, Очакові, Батурині. «Не підлягає сумніву, що кожна дитина потребує зручного місця для сну. Якісний відпочинок є важливим фактором, що впливає на стан здоров’я, навчання та комунікативні здібності дитини. Ліжко — це не тільки місце відпочинку, а й приватний куточок дитини», — запевняють американські благодійники. І діти своїм оновленим ліжкам страшенно раді. Щоправда, як розповідають волонтери, спершу їм було важко спати на ортопедичних матрацах: звикнувши спати у продавлених ліжках, як у люльках, малеча падала з нових матраців додолу. Однак задоволені подарунками лишаються усі. «Треба бачити очі цих дітей — і маленьких, і доросліших, — зауважує президент благодійного фонду «Приятелі дітей» Марина Криса, — одна дівчинка навіть сказала: я дуже шкодую, що останній рік в інтернаті, бо спатиму лише рік на новому ліжку».

«З’являється відчуття родини»

Гуманітарні програми охоплюють також соціальну та освітню роботу. Фонд виплачує щомісячну стипендію 72 студентам–стипендіатам фонду та забезпечує їм соціальний супровід, а при необхідності — медичну та юридичну допомогу. «Діти мають велику довіру до волонтерів фонду і тому звертаються до них за порадами, підтримкою», — каже пані Ірина. Для своїх вихованців–студентів благодійники влаштовують регулярні зустрічі, розважальні вечірки та серйозні тренінги. До благородної справи вже долучаються і самі студенти: вони заснували актив і тепер повертаються у свої інтернати для того, щоб спілкуватися з дітьми, проводити з ними бесіди на різноманітні теми. «Як батьки у сім’ї є прикладом для дітей, так і наші студенти стають позитивним взірцем для дітей–сиріт», — каже Ірина Ткачук. Свіжий цікавий досвід — цьогорічний літній відпочинок у таборі для дітей з інтернатів із семи областей у Колочаві Закарпатської області. Там стипендіати виконували роль помічників вихователів та керівників майстерень, а маленькі вихованці інтернатів залюбки переймали їхній досвід. «Тепер стипендіати в рамках проекту «Студенти—дітям» із власної волі їздять в інтернати до своїх молодших вихованців, розказують, як склалося їхнє життя, і своїм власним прикладом доводять школярам, що з інтернату є і позитивна дорога у життя, — каже Марина Криса. — З’являється відчуття родини, а працівники інтернату запевняють: школярі стають інакшими — вони вчаться краще, виявляють активність».

Саме в освіту та інтелектуальний розвиток дітей–сиріт мають намір у майбутньому «інвестувати» благодійники — багаторічні партнерські організації UCARE з Америки та «Приятелі дітей» з України. У їхніх благородних планах — також створення умов та допомога вихованцям інтернатів в оволодінні англійською мовою та вмінні користування інтернетом.