ґуд бай, Мішель
...Ми зустрілися у порошковській кав’ярні «Фест». І хоча вже було досить зимно, Мішель прийшла у грубому светрі, а не в куртці. Усміхнена дівчина в окулярах і з русявим пишним волоссям просто випромінювала радість і тепло. Все це вельми контрастувало з негодою, набундюченими обличчями хлопців у сільській кав’ярні та й загальною ситуацією у Порошково. Невже хтось може отримувати задоволення від життя у цій, як комусь здасться, дірі? Виявляється, може. Для цього треба просто народитися не тут.