Це розмова з людиною, яка в грудні 1991 року підписала з Леонідом Кравчуком і Борисом Єльциним декларацію про припинення існування Союзу РСР. Людиною, яка все життя прожила в Мінську, а нині мусить поневірятися різними географічними широтами, аби вижити. Людиною, яка від 1991–го до 1994–го було головою верховної ради Білорусі — першим лідером незалежної країни.
До того Станіслав Шушкевич, фізик за освітою, шість років був проректором із наукової роботи Білоруського держуніверситету і 20 років — завідувачем кафедри ядерної фізики БДУ. Часто бував у Львові, щоправда, останній раз — у 1987 році. Мабуть, мало хто знає, що Шушкевича «сватали» на директора Львівського філіалу Інституту метрології. Тоді, в 1972–му, він «побачив, що й своїх спеціалістів в інституті вистачає», тому й залишився в Мінську.
Минулого тижня пан Станіслав знову приїхав до Львова — щоб узяти участь у міжнародній конференції «За нашу і вашу свободу! За наше спільне майбутнє!», присвяченій 20–річчю падіння Берлінської стіни в Центрально–Східній Європі. Три дні політологи, історики, науковці, громадські діячі, журналісти з країн Центральної та Східної Європи осмислювали й обговорювали грандіозні події, що почалися 20 років тому, виробляли пропозиції, на що звернути увагу надалі в розвитку демократичних процесів у Польщі та Україні, Чехії та Литві, Білорусі й Росії. Станіслав Шушкевич був однією з найцікавіших постатей на цьому форумі.