Розповсюдження грипу, зростання суспільного ажіотажу — все це вочевидь впливатиме на перебіг виборчої кампанії. Вже впливає! Зокрема, минулого тижня кандидати відмовилися від проведення масових заходів. Спробував би хтось провести мітинг на свою підтримку — заклювали б. Мовляв, наражає людей на небезпеку, сприяє поширенню зарази.

Напередодні президентських виборів 2004 року в політичній мові міцно вкорінився термін «маски–шоу» — дореволюційна влада боролася з опозиційними бізнесменами, насилаючи на їхні підприємства спецзагони у відповідній екіпіровці. Напередодні виборів–2010 «маски–шоу» повертаються в новій іпостасі: маски тепер на депутатах, а борються вони нібито проти грипу.

До численних з’їздів, що відбуваються нині в Україні, додався ще один: свій ІІ партійний форум у суботу організувала Аграрна партія. Напередодні на політраді заяву про власну відставку написав її голова, заступник керівника Української академії аграрних наук Микола Безуглий, який очолив «аграріїв» після відновлення партії у 2006 році. Причини відставки пан Безуглий пояснив журналістам просто: мовляв, головним завданням будь–якої партії має бути боротьба не за власне існування, а за владу.

Історія з каліфорнійським грипом чи чортзна–якою–невідомою–фігнею, по–перше, показує, як легко ввергнути нашу країну у вир паніки та розгардіяшу при штатній, загалом, ситуації. По–друге, особливо цікаво все це виглядає на тлі президентських виборів: кандидати, особливо деякі, підняли справу боротьби зі «смертоносною» бацилою на щити і, схоже, не проти зробити її — бацилу — головною ударною силою виборчих кампаній.

Так, епідемія є, і це слід визнати. Так, є масова істерія з цього приводу. Як і в багатьох інших випадках, варто зупинитися, кілька разів глибоко вдихнути — можна навіть через марлеву пов’язку — і поміркувати: кому це вигідно? Може, той, кому найбільш вигідно, і підкидає хмиз у багаття паніки?..